ЩУДЛАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
щу́дла «диби, хідлі» (мн.)
запозичене з німецької мови за посередництвом польської та чеської;
свн. studel «одвірок» споріднене з дісл. stuðill «опора», днн. stuthli «одвірок», які зводяться до іє. *st(h)ā- «стояти», наявного також у псл. stati, укр. ста́ти;
п. szczudła (одн. szczudło) «милиці; диби, хідлі», ч. [štidla] «дерев’яна нога, милиця, диба», слц. štule (одн. štul’a) «диби, хідлі», схв. шту̏ла «дерев’яна нога», шту̏ле (мн.) «диби, хідлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шудла́тий
«цибатий»
щудла́к
«ходуличник (кулик довгоніг), Himantopus himantopus L. (Hypsibates himantopus)»
(орн.)
щудлачо́к
«тс.»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stuðill «опора» | давньоісландська |
| stuthli «одвірок» | давньонижньонімецька |
| *st(h)ā- «стояти» | індоєвропейська |
| szczudła «милиці; диби, хідлі» (одн. szczudło) | польська |
| stati | праслов’янська |
| ла «дерев’яна нога» | сербохорватська |
| studel «одвірок» | середньоверхньнімецька |
| štule «диби, хідлі» (одн. štul’a) | словацька |
| ста́ти | українська |
| ле «диби, хідлі» (мн.) | українська |
| štidla «дерев’яна нога, милиця, диба» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України