ЩОКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щока́ «частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи»
псл. [ščeka] ‹ *skeka;
етимологія не з’ясована;
припускалася спорідненість із дісл. skеgg «борода; закінчення носа корабля», skagi «мис»;
сумнівне зближення (Горяев 428) з р. [щегла́] «вилиця; зябра (одн.)»;
р. щека́, бр. шчака́, п. [szczeki, szczęki, szczoki] «щоки», szczęka [«щелепа, вилиця»];
Фонетичні та словотвірні варіанти
защі́чний
пра́щока
«щочище»
ще́ка
«щока»
щі́чний
щока́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчака́ | білоруська |
| skеgg «борода; закінчення носа корабля» | давньоісландська |
| szczeki «щоки»«щелепа, вилиця» | польська |
| szczęki «щоки»«щелепа, вилиця» | польська |
| szczoki «щоки»«щелепа, вилиця» | польська |
| szczęka «щоки»«щелепа, вилиця» | польська |
| ščeka | праслов’янська |
| щегла́ «вилиця; зябра (одн.)» | російська |
| щека́ | російська |
| skagi «мис» | ? |
нащо́ка «накладка, яка прикріплюється до бруска, вставленого у вісь колішні плуга Г; кіл, за допомогою якого закріплюється ярмо до війя Ж»
похідне утворення від що́ка́;
щодо семантики пор. щока́ (спец.) «бокова поверхня якогось предмета, якоїсь деталі, частини пристрою, механізму», [ще́ка] «частина вилок у візках, у яку закладають орчик або штельвагу» О;
р. [нащо́ка] «копил у саней?, крила (у саней)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наще́ка
«тс. Ж; частина вилок у візках, у яку закладають орчик або штельвагу О»
нащик
«тс.»
нащика
«накладка на дишлі з трьома дірками, на яку закладають ярмо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нащо́ка «копил у саней?, крила (у саней)» | російська |
| що́ка | ? |
| щока́ «бокова поверхня якогось предмета, якоїсь деталі, частини пристрою, механізму» (спец.) | ? |
| ще́ка «частина вилок у візках, у яку закладають орчик або штельвагу» | ? |
паще́ка «паща»
похідне утворення від щока́ (‹ щека);
р. [па́щека] «щелепа, щока», бр. [па́шчака] «(нижня) щелепа», п. paszczęka, ст. paszczeka «паща», ч. paštěka «тс.», слц. [paśčeka] «щелепа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запащекува́ти
«розпустити плітки, осудити; [швидко заговорити, почати грубіянити]»
напащикува́ти
«накричати»
опащекува́ти
«зганьбити»
пашеко́ванє
«лайка, хвастощі»
паще́ки
«вилиці»
пащекува́ти
пащекува́тий
пащеку́ха
пащикува́ти
«пащекувати»
пащикува́тий
пащику́ха
пращикува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́шчака «(нижня) щелепа» | білоруська |
| paszczęka | польська |
| paszczeka «паща» (ст.) | польська |
| па́щека «щелепа, щока» | російська |
| paśčeka «щелепа» | словацька |
| щока́ (‹ щека) | українська |
| paštěka «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України