ЩИТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щит «ручний предмет у давньому спорядженні воїна для запобігання ударів холодною зброєю; [гребінь стріхи на хаті; трикутний бік даху; вершок рослини Г; фронтон ЛЖит]»
є думка (Brückner 546) про запозичення прус. staіtan «щит» з польської мови;
сумнівним є пов’язання з дінд. kheṭa «щит», як і припущення про неіндоєвропейське походження слова (Machek ESJČ 627);
недостатньо обґрунтовані припущення (Шахматов AfSlPh 33, 92; Lehr-Spławiński RSl 18, 6) про кельтське походження слова;
зіставлення з гот. skildus «щит» (Брандт РФВ 24, 193; Machek ESJČ 627), хоч у принципі можливе (Трубачев Этимология 1968, 250), потребує додаткової аргументації;
споріднене з лит. skiẽtas «перекладина на бороні, бердо», лтс. šķiets «бердо», šķieta «грудна кістка в гусей», прус. scaytan «щит», ірл. scīath, кімр. ysgwyd, лат. scūtum (‹ *skeu-t-) «тс.»;
псл. ščіtъ (‹ *skei̯-t-);
пов’язується з іє. *skei- «ділити, відмежовувати», *(s)kē˘i̯- «відділяти, краяти»;
р. щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)», бр. шчыт «щит; (архіт.) шпиль», др. щитъ «щит; захист», п. szczyt «верховина; ст. щит», ч. štít «щит», слц. štít «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)», вл. škit «щит; охорона, захист», нл. šćít «щит; захист; протекція», болг. щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]», м. штит «щит; (перен.) захист», схв. шти̑т «щит; абажур; козирок; парасолька», слн. ščít «щит», стсл. штитъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
защи́та
«оборона, захист»
защити́ти
«оборонити, захистити»
за́щи́ток
«захист від вітру, захисток (у вигляді паркану або живоплоту)»
общи́тити
«захистити»
щите́чниця
«вид блощиці, Tetyra»
(ент.)
щи́тик
«частина тіла комахи; [покриття замка з отвором для ключа] Нед»
щити́ти
«захищати»
щити́ще
«стрімкий гірський хребет»
щиті́вка
«Diaspidida»
(ент.)
щиткови́й
щитни́й
«затишний, безпечний; щільний»
щи́тник
«Pentatomida; майстер, що виготовляє щити»
(ент.)
щитова́ти
«покривати, утворюючи гострий край, виступ»
щитови́й
щи́тчик
«щитоноска Cassida L.»
(ент.)
щіто́к
«сідало, край горища, де сідають кури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчыт «щит; (архіт.) шпиль» | білоруська |
| щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]» | болгарська |
| škit «щит; охорона, захист» | верхньолужицька |
| skildus «щит» | готська |
| kheṭa «щит» | давньоіндійська |
| щитъ «щит; захист» | давньоруська |
| *skei- «ділити, відмежовувати» | індоєвропейська |
| scīath | ірландська |
| ysgwyd | кімрська |
| scūtum «тс.» (‹ *skeu-t-) | латинська |
| šķiets «бердо» | латиська |
| skiẽtas «перекладина на бороні, бердо» | литовська |
| штит «щит; (перен.) захист» | македонська |
| šćít «щит; захист; протекція» | нижньолужицька |
| szczyt «верховина; ст. щит» | польська |
| ščіtъ (‹ *skei̯-t-) | праслов’янська |
| staіtan «щит» | прусська |
| scaytan «щит» | прусська |
| щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)» | російська |
| т «щит; абажур; козирок; парасолька» | сербохорватська |
| štít «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)» | словацька |
| ščít «щит» | словенська |
| штитъ «тс.» | старослов’янська |
| štít «щит» | чеська |
| šķieta «грудна кістка в гусей» | ? |
| *(s)kē˘i̯- «відділяти, краяти» | ? |
скуде́ль «глина; глиняна посудина» (заст.)
запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської;
стсл. скѫдълъ «гончарна глина; черепиця; гончарні вироби», скѫдьлъ, скѫдѣлъ, скѣдъль, скѫдьль, скѫдѣль «тс.», як і слн. [škandêla] «миска», [škodêla, skodela], схв. зде̏ла «тс.», походить від лат. scutella «миска», пов’язаного з scutum «щит», можливо, спорідненим з псл. ščitъ, укр. щит, причому лат. scutella зазнало контамінації з лат. scandula (scindula) «дранка, дошка», пов’язаним з scindo «роздираю», спорідненим з псл. cěditi, укр. ціди́ти;
р. заст. скуде́ль, бр. заст. скудзе́ль, др. скудьлъ (скудѣлъ) «черепиця; глиняна посудина», скудьль (скудель, скудѣль) «черепок; глиняна посудина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скуде́льник
«гончар»
(заст.)
скуде́льниця
«у старовину -- велика яма, в якій ховали померлих від епідемій, голоду та ін.; кладовище для масових поховань»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скудзе́ль | білоруська |
| скудьлъ «черепиця; глиняна посудина» (скудѣлъ) | давньоруська |
| скудьль «черепок; глиняна посудина» (скудель, скудѣль) | давньоруська |
| скудель | давньоруська |
| скудѣль | давньоруська |
| scutella «миска» | латинська |
| scutum «щит» | латинська |
| scutella | латинська |
| scandula «дранка, дошка» (scindula) | латинська |
| scindo «роздираю» | латинська |
| scindula | латинська |
| скѫдьлъ | праслов’янська |
| скѫдѣлъ | праслов’янська |
| скѣдъль | праслов’янська |
| скѫдьль | праслов’янська |
| скѫдѣль «тс.» | праслов’янська |
| ščitъ | праслов’янська |
| cěditi | праслов’янська |
| скуде́ль | російська |
| зде̏ла «тс.» | сербохорватська |
| škandêla «миска» | словенська |
| škodêla | словенська |
| skodela | словенська |
| скѫдълъ «гончарна глина; черепиця; гончарні вироби» | старослов’янська |
| щит | українська |
| ціди́ти | українська |
шайту́р «дрова» (зб.)
складне слово, перша частина якого Scheit (мн. Scheiter) «поліно» пов’язане із свн. schīt, снн. schīt(d), гол. [schijd], дфриз. skīd, дангл. sсīd «тс.», дісл. skīð «поліно; лижа», двн. skīt (усі з пгерм. *skīða-), спорідненими з псл. ščitъ, укр. щит;
очевидно, джерелом запозичення є н. Scheiter(holz) (зб.) «поліна, (букв.) поліна + дерево (зрубане)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| schijd | голландська |
| sсīd «тс.» | давньоанглійська |
| skīt (усі з пгерм. *skīða-) | давньоверхньонімецька |
| skīð «поліно; лижа» | давньоісландська |
| skīd | давньофризька |
| Scheit «поліно» | німецька |
| Scheiter | німецька |
| Scheiter(holz) «поліна, (букв.) поліна + дерево (зрубане)» (зб.) | німецька |
| *skīða- | прагерманська |
| ščitъ | праслов’янська |
| schīt | середньоверхньнімецька |
| schīt(d) | середньонижньонімецька |
| щит | українська |
щи́тний «затишний, безпечний; щільний; той, що щільно приходиться (про засуви)»
похідне від слова щит;
як семантичну паралель пор. укр. за́хист – захисни́й «захищений од вітру; затишний»;
бр. [шчы́тны] «щільний, добре укріплений; захищений від зовнішнього впливу атмосфери», слн. ščíten «захисний, запобіжний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчы́тны «щільний, добре укріплений; захищений від зовнішнього впливу атмосфери» | білоруська |
| ščíten «захисний, запобіжний» | словенська |
| за́хист «захищений од вітру; затишний» | українська |
| захисни́й «захищений од вітру; затишний» | українська |
| щит | ? |
| за́хист «захищений од вітру; затишний» | ? |
| захисни́й «захищений од вітру; затишний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України