ЩИПЧИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щипапі́ча «щипавка звичайна, Forficula auricularia L.» (ент.)
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення на основі дієслова щипа́ти (пор. наукову назву комахи щи́павка звича́йна);
не виключено також, що це експресивна видозміна іншої назви цієї комахи [щипави́ця], пор. її наукову і діалектні назви [щипа́к], [щипалка], [щипиця], [щипляк], [щи́пчик];
Фонетичні та словотвірні варіанти
щипипі́ча
щипіпіча
щіпипіча
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щипа́ти (пор. наукову назву комахи щи́павка звича́йна) | ? |
| щипави́ця | ? |
| її | ? |
| щипалка | ? |
| щипиця | ? |
| щипляк | ? |
| щи́пчик | ? |
щипа́ти «сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла; діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю»
псл. ščipati «тс.» ‹ іє. *skei̯(p)-/skoip-/skip- «різати, відокремлювати»;
споріднене з лит. skiẽpti «відокремлювати, робити отвір», skỹpata «невеликий шматочок, крихта», лтс. šķibît «щипати», šķîpsna «пасмо, пучок; щіпка, пучка», šķipsta, šķipuôsts, šķīpstiņš «тс.», а також зі щепи́ти, щепта́;
р. щипа́ть, бр. шчыпа́ць, п. szczypać, ч. štípati, слц. štípat’, вл. šćipać, нл. šćipaś, болг. щи́пя «щипаю», м. штипе «щипає», схв. штùпати, слн. ščípati «щипати; щеміти», цсл. штипати «щипати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́щіпка
прищибну́ти
«затиснути»
прищибну́ти
«затиснути»
при́щіпка
у́щипка
«шкода; ущипливе слово»
ущи́пли́вий
у́щіп
«щипок, ущипливе слово»
ущі́пок
«тс.»
щи́па
«скіпка, тріска; клішня рака»
щипави́ця
«щипавка звичайна, Forficula auricularia L.»
(ент.)
щи́павка
«Forficula auricularia L.»
(ент.)
щипа́к
«хворобливий наріст у роті; (ент.) щипавка звичайна, Forficula auricularia L.; (ент.) турун, Carabus thoms.»
щи́палка
«щипавка»
(ент.)
щипа́ло
«клішня рака»
щипа́льний
щи́пальці
«щелепи в комах»
щи́панка
«особливий вид мережок»
щипа́тий
«той, що щипає»
щипе́ць
«костриця Беккера, Festuca ovina var. beckeri Schmalh.»
(бот.)
щипиця
«щипавка»
(ент.)
щи́пка
«щипання; невеличка кількість чогось»
щи́плик
«вид скорпіона, Chelifer»
(зоол.)
щипля́к
«щипавка»
(ент.)
щипо́к
щипу́н
«той, хто щипле»
щипу́чий
щи́пці
щи́пчик
«щипавка звичайна»
(ент.)
щі́павка
«тс.»
(ент.)
щі́пка
«рогач, рогатий жук»
(ент.)
щіплячо́к
«щипавка звичайна»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчыпа́ць | білоруська |
| щи́пя «щипаю» | болгарська |
| šćipać | верхньолужицька |
| šķibît «щипати» | латиська |
| skiẽpti «відокремлювати, робити отвір» | литовська |
| штипе «щипає» | македонська |
| šćipaś | нижньолужицька |
| szczypać | польська |
| ščipati «тс.» | праслов’янська |
| щипа́ть | російська |
| штùпати | сербохорватська |
| štípat' | словацька |
| ščípati «щипати; щеміти» | словенська |
| штипати «щипати» | церковнослов’янська |
| štípati | чеська |
| *skei̯(p)-/skoip-/skip- «різати, відокремлювати» | ? |
| skỹpata «невеликий шматочок, крихта» | ? |
| šķîpsna «пасмо, пучок; щіпка, пучка» | ? |
| šķipsta | ? |
| šķipuôsts | ? |
| šķīpstiņš «тс.» | ? |
| щепи́ти | ? |
| щепта́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України