ЩИПАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. skiẽpti «відокремлювати, робити отвір», skỹpata «невеликий шматочок, крихта», лтс. šķibît «щипати», šķîpsna «пасмо, пучок; щіпка, пучка», šķipsta, šķipuôsts, šķīpstiņš «тс.», а також зі щепи́ти, щепта́;

псл. ščipati «тс.» ‹ іє. *skei̯(p)-/skoip-/skip- «різати, відокремлювати»;

р. щипа́ть, бр. шчыпа́ць, п. szczypać, ч. štípati, слц. štípat’, вл. šćipać, нл. šćipaś, болг. щи́пя «щипаю», м. штипе «щипає», схв. штùпати, слн. ščípati «щипати; щеміти», цсл. штипати «щипати»;

пов’язане з щипа́ти;

перехід приголосного п в б, можливо, викликаний впливом слова ви́скубати;

неясне;

можливо, пов’язане із [скепа́ти] «колоти; сіпати, смикати» або з щипа́ти;

в останньому випадку могло означати первісно «грати на щипковому інструменті»;

запозичення з давньоверхньонімецької мови, у східнослов’янські через польську;

двн. scība (нвн. Scheibe «скибка, коло, шибка, шайба») споріднене з дісл. skīfa «скибка», дфриз. skīve «тс.», які зводяться до пгерм. *skībō- «відрізана від стовбура пластина», спорідненого з гр. σϰῑˊπων «палка; відколота гілка», лат. scīpio «палка, жезл», лит. skiẽbti «розпорювати, робити діру», skiẽpti «розділяти, робити отвір», псл. *sčipati, укр. щипа́ти, щепи́ти;

р. [ски́ба] «окраєць», бр. скі́ба «тс.; брила в борозні», п. skiba «брила в борозні; леміш», skibka «окраєць», ч. skóva, слц. skyva, вл. skiba «тс.», нл. skiba «тс.; борозна», полаб. st’aibă «хліб, скибка»;

очевидно, утворення, пов’язане зі [щи́па] «тріска, скіпка»;

очевидно, семантично видозмінене запозичення з польської мови;

п. [szypłać] «скубти, довбати, возитися з вузлами, намагаючись розв’язати» пов’язується зі szczypać, укр. щипа́ти;

слц. šiplat’sa «щось повільно робити»;

[щіпа́рня] «заклад, що займається щепленням віспи», [щіп’є́р] «лікар, що прищеплює віспу» Нед, [щіп’я́р] «тс.» ВеЗа, [щіпни́й] «такий, що може бути розщеплений» Нед, відщепе́нець, відщепе́нство, [відщі́пок] «шматочок, уламок, скалка», за́щіпка, [нащи́па́ти] «наскіпати» Ж, о́дщеп «відокремленість, відірваність» Ж, одще́пність «тс.» Ж, [още́пина] «балки; балка, що зв’язує крокви» Ж, [о́щіп] «спис» Ж, [о́щіпка] «скіпка, тріска» Ж, [прища́пити] «прищикнути, придавити», [переще́плювати] «щепити заново; врізатися (у чиїсь землі, володіння)», [переще́па] «той, чия земля перещеплювала інші (врізалася в них)», [переще́пина] «те, що відокремлює: переліг між двома ланами; струмок» Нед, підще́па, прище́п «прищепа» Бі, прище́па, прище́пка «прищіпка (для білизни)», прище́плюваність, при́щі́пка «прище́пка СУМ; [латка на чоботі Нед]», прище́плюваний, прищепни́й, [розче́па] «шматок дерева, розколотий на кінці» Нед, [ро́зщеп] «розколина» Нед;

псл. ščepiti ‹ іє. *(s)kep-;

споріднене з лит. skẽpsnė «шматок, клапоть», лтс. šķẽpele «уламок, скалка», šķè̦ps «cпис», гр. σϰέπαρνος, -ον «сокира», σϰάπτω «рию, рублю», двн. skaft «держак; спис»;

той самий корінь з іншими ступенями вокалізму виступає у словах скіпа́ти, [щепта́] «щіпка, пучка», щипа́ти;

р. щепа́ть «скіпати, розколювати», щепи́ть «тс.», бр. шчапа́ць «скіпати», прышчапі́ць «прищепити», др. щьпа «уламок дерева, скіпка», щьпениi «ущерб місяця», щьпъ (щьпь) «тс.», п. szczepać «cкіпати, розколювати», ч. štěpiti «тс.; (хім.) розкладати», štěpovati «прищеплювати (дерева)», слц. štiepit’ «скіпати», štepit’ «щепити», вл. šćěpić «скіпати; щепити», нл. šćěpiś «тс.», полаб. step’ă (‹ *ščepaje) «скіпає, розколює», схв. oštepak «стружка», слн. ščèp «скіпка», ščépа «тс.»;

можлива також реконструкція псл. [*ščib(а/i)ti], спорідненого з лтс. šķibît «рвати, зривати (листя), щипати; підрізати (віти, сучки дерев)», лит. skiẽbti «відрізати тонкими скибками; пороти, робити отвір» [(жем.) skybti] (‹ skiẽbti) «кроїти», які, можливо, зводяться до іє. *skeip- «скіпати, колоти», наявного у псл. ščipati, укр. щипа́ти;

варіант із -b-, відбитий в укр. щи́ба́ти і його балтійських відповідниках, є інновацією, пор. укр. ла́па : ла́ба;

утворення, що виникло з первісного зшиба́ти «тс.»;

очевидно, експресивна видозміна або результат семантичного розвитку дієслова [щипа́ти] «сильно затискувати шкіру і т. ін., викликаючи біль»;

експресивне утворення на основі вжитої в переносному значенні назви птаха щи́голь, щи́глик під впливом щели́ти, щипа́ти і под;

похідне від щипа́ти, можливо, через те, що частинки рослини чіпляються (прищіплюються) до шерсті тварин;

не зовсім ясне;

можливо, експресивне утворення на основі дієслова щипа́ти (пор. наукову назву комахи щи́павка звича́йна);

не виключено також, що це експресивна видозміна іншої назви цієї комахи [щипави́ця], пор. її наукову і діалектні назви [щипа́к], [щипалка], [щипиця], [щипляк], [щи́пчик];

Mak;

похідне утворення від щипа́ти;

назва мотивується, мабуть, тим, що рослина (трава) є добрим кормом для овець;

похідне утворення від щипа́ти;

назва мотивується легкими щипками, які робить риба, стикаючись з людиною;

р. щипо́вка, болг. щипо́к «тс.»;

фонетичний варіант первісного *щи́пка (пор. укр. щи́почка «шматочок; крихітка»), похідного від щипа́ти;

отже, первісне значення слова «те, що вщипується (береться пучками)»;

п. ст. szczypka «пучка, щіпка», ч. štipka, štipec, слц. štipka «тс.», вл. šćipka «пучка (тютюну)», нл. šćipka «пучка, щіпка», болг. щи́пка «щіпка; прищіпка; заколка»;