ЩЕТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. sъčetina;

похідне від збірного sъčetь «гребінь, усе подібне до нього»;

споріднене з лит. šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)», šùkos «гребінець», šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок», лтс. sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)», suka «щітка, скребло (для коней)», suķis, suķe «черепок», дінд. c̦ūkas «остюк, шип», ав. sūkā «голка» (Zubató AfSlPh 16, 414; Mühl. – Endz. III 1116–1117; Ильинский РФВ 73, 287), у чому сумнівається Фасмер і наводить як паралелі лит. sketerà «холка коня», лтс. šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі», šķe̦stra, šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» (Фасмер IV 505–506), малопереконливі з формального й семантичного погляду;

зближення з лит. skiẽtas «перекладина борони» (Mikl. EW 343) і гр. ϰάϰτος «кактус» (Loewenthal ZfSlPh 6, 374) також сумнівні;

малоймовірна гіпотеза (Ильинский РФВ 73, 287; Младенов 684) про зв’язок із чергуванням голосних у *sket-: скот «худоба»;

р. щети́на, бр. шчаці́нне, п. szczecina, ч. štětina, слц. štetina (частіше мн. štetiny), вл. [šćěćina], нл. šćeśina, полаб. såcitaină (‹ *ščetina) «щетина», såcit (‹ *ščetь) «щітка», såcitai (‹ *ščeti) (мн.) «щетина», болг. м. че́тина, схв. чèтина «щетина; шпильки (на дереві)», слн. ščetína;

назва, пов’язана з щети́на;

мотивується щетинястим виглядом колосків рослини;

р. щети́нник «тс.»;

назва мотивується щетиноподібними листками;

утворення, пов’язане з щети́на, [щеть] «щітка для чесання льону», [щіть] «щітка» і под;

п. szczeć, слн. ščetinovka «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. szczeć «щетина; (бот.) черсак» споріднене з укр. [щіть], щети́на;

польську назву застосовано до рослини плоховника у зв’язку з наявністю на її стовбурі щетиноподібних колючок;

бр. шчэць «щетина», п. szczeć «тс.; (бот.) черсак, Dipsacus L.», вл. šćeć «щітка», нл. šćеś, [šćěś] «щетина»;

псл. [ščetъka, *ščetica];

пов’язане зі щіть, щети́на;

назва рослини мотивується щетинястим листям або гострим суцвіттям (черсак, Dipsacus L.), що використовується як щітка в сукновалів;

утворення, що виникло з щети́на (шчети́на) внаслідок спрощення початкової групи приголосних;

п. [czetyna], cetyna «шпильки (дерев), глиця», ч. слц. [četina] «гілка шпилькового дерева», слц. čеčіna «тс.», болг. че́тина «щетина», че́тка «щітка», схв. чѐтина «щетина; глиця», че̏тка «щітка, пензель»;