ЩЕП — ЕТИМОЛОГІЯ

[щіпа́рня] «заклад, що займається щепленням віспи», [щіп’є́р] «лікар, що прищеплює віспу» Нед, [щіп’я́р] «тс.» ВеЗа, [щіпни́й] «такий, що може бути розщеплений» Нед, відщепе́нець, відщепе́нство, [відщі́пок] «шматочок, уламок, скалка», за́щіпка, [нащи́па́ти] «наскіпати» Ж, о́дщеп «відокремленість, відірваність» Ж, одще́пність «тс.» Ж, [още́пина] «балки; балка, що зв’язує крокви» Ж, [о́щіп] «спис» Ж, [о́щіпка] «скіпка, тріска» Ж, [прища́пити] «прищикнути, придавити», [переще́плювати] «щепити заново; врізатися (у чиїсь землі, володіння)», [переще́па] «той, чия земля перещеплювала інші (врізалася в них)», [переще́пина] «те, що відокремлює: переліг між двома ланами; струмок» Нед, підще́па, прище́п «прищепа» Бі, прище́па, прище́пка «прищіпка (для білизни)», прище́плюваність, при́щі́пка «прище́пка СУМ; [латка на чоботі Нед]», прище́плюваний, прищепни́й, [розче́па] «шматок дерева, розколотий на кінці» Нед, [ро́зщеп] «розколина» Нед;

псл. ščepiti ‹ іє. *(s)kep-;

споріднене з лит. skẽpsnė «шматок, клапоть», лтс. šķẽpele «уламок, скалка», šķè̦ps «cпис», гр. σϰέπαρνος, -ον «сокира», σϰάπτω «рию, рублю», двн. skaft «держак; спис»;

той самий корінь з іншими ступенями вокалізму виступає у словах скіпа́ти, [щепта́] «щіпка, пучка», щипа́ти;

р. щепа́ть «скіпати, розколювати», щепи́ть «тс.», бр. шчапа́ць «скіпати», прышчапі́ць «прищепити», др. щьпа «уламок дерева, скіпка», щьпениi «ущерб місяця», щьпъ (щьпь) «тс.», п. szczepać «cкіпати, розколювати», ч. štěpiti «тс.; (хім.) розкладати», štěpovati «прищеплювати (дерева)», слц. štiepit’ «скіпати», štepit’ «щепити», вл. šćěpić «скіпати; щепити», нл. šćěpiś «тс.», полаб. step’ă (‹ *ščepaje) «скіпає, розколює», схв. oštepak «стружка», слн. ščèp «скіпка», ščépа «тс.»;

пов’язане з р. [щапить] «франтити», [ща́пливый] «вишуканий, франтовитий», [щап] «франт; зарубка, засічка сокирою на дереві для добування смоли», щепа́ «кусок дерева, скіпка»;

первісне значення – «підрізаний, добре підігнаний» (пор. аналогічне явище в німецькій мові: Stutzer «франт» від stutzen «підрізувати, підстригати; обрубувати»);

очевидно, пов’язане з щепи́ти «прищеплювати», ще́па «прищепа»;

зведення до щепа́ти (псл. *skepati) «розколювати» здається помилковим;

не зовсім ясні фонетичні форми з початковим ск- перед голосними переднього ряду замість очікуваного щ- або сц-;

можуть бути результатом контамінації форм типу ска́бка, скопи́ти і ще́па, щіпа́ти або факультативного збереження давнього ск- без переходу в щ-, як у словах ске́ля, скемі́ти та ін;

р. [ске́па] «скіпка», [скепа́ть] «відколювати», бр. [ске́пка] «тріска», [скепі́на] «щілина», аске́пак «осколок, тріска», др. скѣпище (скепище) «ратище», оскѣпище «тс.», оскѣпъ «спис», поскѣпани «розколені», п. [skipka] «скіпка, скалка», [skiepina] «щілина»;

запозичення з російської мови;

р. [щепети́льник], щепети́нье «галантерейні товари» пов’язані зі [ще́пет] «франтівство; ошатність; вишукана охайність; галантерея», що є похідним від щепа́ «тріска, скіпка; вироби з деревини; (перен.) дріб’язок», спорідненого з укр. щепи́ти, [щепа́ти] «розколювати»;

початкове ш-, очевидно, під впливом укр. ше́піт;

р. [щепети́льник] «крамар, що торгує дрібним крамом»;