ЩЕЛЕПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ще́лепа «одна з двох лицьових кісток, у яких тримаються зуби»
псл. [*ščelpъ, *ščelpa] «щелепа», (букв.) «відколотий шматок» походить від дієслова *ščelti «розколювати» (пор. лит. skélti «тс.») й етимологічно споріднене з укр. щіль;
р. [(пд.) ще́леп] «щелепа», бр. [шчэ́лепы] «зябри», п. [szczalba] «щелепа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надще́лепний
надще́леповий
ще́леп
«щелепа; щока»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчэ́лепы «зябри» | білоруська |
| szczalba «щелепа» | польська |
| *ščelpъ, *ščelpa «щелепа» | праслов’янська |
| ще́леп «щелепа» (пд.) | російська |
| щіль | українська |
| *ščelti «розколювати» (пор. лит. skélti «тс.») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України