ЩЕКОТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щекота́ти «щебетати; базікати»
звуконаслідувальне утворення;
р. щекота́ть «співати (про деяких птахів); скрекотати (про сороку); [базікати, цокотіти]», бр. [шчэката́ць] «щебетати, скрекотати», др. щекътъ «співи птахів (зокрема, солов’їв)», п. ст. szczekotać «брязкати, клацати», ч. štěkati «гавкати», слц. štekotat’ «гавкати», вл. šćekotać «клекотіти», слн. ščeketáti «дзявкати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчэката́ць «щебетати, скрекотати» | білоруська |
| šćekotać «клекотіти» | верхньолужицька |
| щекътъ «співи птахів (зокрема, солов’їв)» | давньоруська |
| szczekotać «брязкати, клацати» | польська |
| щекота́ть «співати (про деяких птахів); скрекотати (про сороку); [базікати, цокотіти]» | російська |
| štekotat' «гавкати» | словацька |
| ščeketáti «дзявкати» | словенська |
| štěkati «гавкати» | чеська |
| szczekotać «брязкати, клацати» | ? |
чиж «невеликий співучий птах родини в’юркових, Carduelis spinus L.» (орн.)
псл. čic̦ь ( *či-g-jь/kigjь);
утворення за допомогою суфікса -c̦ь від звуконаслідувального вигуку čі (пор. čirikati) або від вигуку čig (пор. укр. чигота́ти);
припущення про зв’язок з ч. číhati «чигати» (Brückner KZ 48, 198) або з щекота́ти (про пташиний спів) (Holub 36 – у Фасмера) сумнівні;
р. чиж «чиж», бр. чыж, п. czyż, ч. слц. číc̦, вл. čіc̦ik, čic̦k, нл. cyc̦, схв. чи̑ж, чи́жак, слн. číc̦ek «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чи́жик
чижи́ха
чижі́вка
«чиж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чыж | білоруська |
| čіc̦ik | верхньолужицька |
| čic̦k | верхньолужицька |
| cyc̦ | нижньолужицька |
| czyż | польська |
| čic̦ь ( *či-g-jь/kigjь) | праслов’янська |
| чиж «чиж» | російська |
| ж | сербохорватська |
| číc̦ | словацька |
| číc̦ek «тс.» | словенська |
| чи́жак | українська |
| číhati «чигати» | чеська |
| číc̦ | чеська |
| -c̦ь (пор. čirikati)(пор. укр. чигота́ти) | ? |
| щекота́ти (про пташиний спів)(Holub 36 -- у Фасмера) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України