ШШ — ЕТИМОЛОГІЯ
ша (вигук, що вживається для вираження вимоги припинити що-небудь, переважно розмову)
очевидно, утворене поєднанням вигукових ш(ш) (пор. р. бр. шш «ша», болг. шшш «тс.») і а (див.);
п. sza «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шш | білоруська |
| шшш | болгарська |
| шш (пор. р. бр. шш «ша», болг. шшш «тс.») | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України