ШУТКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шу́тка
шу́тка «гілка верби з котиками»
можливо, пов’язане з шу́тий, тоді первісне значення «гілка без листя»;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шутко́вий
«вкритися бруньками»«Вербна неділя»
(у сполученні Шутко́ва неді́ля , [зашути́тися] (про весняні дерева)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́тий | українська |
шут «глум, глузування; блазень»
псл. [šutъ];
припускається (Endzelin KZ 44, 66; Mühl.– Endz. IV 107) спорідненість із лит. siaũsti «бушувати, лютувати, грати», siaũstis «звеселятися, шуміти», лтс. šaũlis «дурень», šàust «хльостати»;
менш імовірні спроби пов’язати з н. Schaute «дурень, блазень», що походить від арам.-гебр. šôṭê «тс.» (Štrekelj AfSlPh 12, 170; Грот РФВ І 36; Горяев 427), або з цсл. ашѹтъ «даремно», ч. ст. jěšutný «мaрний», п. ст. jeszutność «даремність, марність» (Соболевский Slavia 5, 441), а також зблизити з шу́тий, болг. шу́тка «vulva» (Jakobson IJSLP 1/2, 1959, 276);
р. шут «блазень; чорт; домовик; параліч кінський, якого начебто насилає домовик», бр. [шут] «чорт», др. шутъ «осміяний», ч. (заст.) šutiti «жартувати», болг. м. шут «блазень», слн. šútаst «дурнуватий, нерозумний», цсл. шѹтъ «базіка, торохтій», шѹтьливъ «жартівливий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шу-тя́к
«тс.; двірський блазень»
шу́тити
«базікати; жартувати»
шути́ця
«назва народного танцю»
шу́тка
«жарт»
шу́тки
«дрібниця, дурниця»
(мн.)
шутко́вий
(у словосполученні Шутко́ва неді́ля «Вербна неділя»)
шуткови́тий
«жартівливий»
шутковли́вий
шуткома́
«жартома»
(присл.)
шуткува́ти
«жартувати»
шутку́н
«жартівник»
шутли́вий
«тс.»
шу́тник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шут «чорт» | білоруська |
| шу́тка «vulva» | болгарська |
| шут «блазень» | болгарська |
| шутъ «осміяний» | давньоруська |
| šaũlis «дурень» | латиська |
| šàust «хльостати» | латиська |
| siaũsti «бушувати, лютувати, грати» | литовська |
| siaũstis «звеселятися, шуміти» | литовська |
| шут «блазень» | македонська |
| Schaute «дурень, блазень» | німецька |
| jeszutność «даремність, марність» (ст.) | польська |
| šutъ | праслов’янська |
| шут «блазень; чорт; домовик; параліч кінський, якого начебто насилає домовик» | російська |
| šútаst «дурнуватий, нерозумний» | словенська |
| шу́тий | українська |
| ашѹтъ «даремно» | церковнослов’янська |
| шѹтъ «базіка, торохтій» | церковнослов’янська |
| шѹтьливъ «жартівливий» | церковнослов’янська |
| jěšutný «мaрний» (ст.) | чеська |
| šutiti «жартувати» (заст.) | чеська |
| šôṭê «тс.» | ? |
шу́тий «безрогий або з малими рогами; безвухий, безхвостий; безвусий, лисий (про людину); стебло цибулі без головки (шу́та цибуля); оголений, не прикритий коміром (про шию: шу́та шия); про особливий вид візерунків на відміну від називаних ріжка́тими»
не виключена також можливість запозичення слова у праслов’янські говірки з фракійських або дако-мізійських говірок, оскільки слово є в румунській мові (Scheludko 146) (очевидно, маючи ту саму індоєвропейську етимологію) і належить у ній до найдавнішого субстратного (дако-мізійського) шару лексики (пор. рум. ciut, [şut] «безрогий», ciut, şut, ciută «лань», алб. shýtë «безрогий; відрубаний, вирубаний», shutë «cамиця оленя») (Bpaчy Балк. езикозн. 8, 21);
слово споріднене з гр. ξύω «тру, гладжу», ξυρόν «бритва», дінд. kṣurás «ніж для стрижки» (Petersson AfSlPh 34, 381; Ильинский ИОРЯС 20/3, 103), у чому без достатніх підстав сумнівається Фасмер (Фасмер IV 492);
віддієслівний прикметник від кореня *kes-/k῀es- «різати, тяти, рубати» у редукованому ступені *ks-/k῀s- (Мельничук Этимология 1966, 213–214);
псл. [šutъ] (‹ іє. *kseut-/k῀seut-) «безрогий ‹ обрізаний, обтятий»;
р. шу́тый «безрогий», бр. [шу́та, шу́тка] «вівця», п. szuty «безрогий», ч. [šutý] «тс.», слц. šutý «безрогий; голий, порожній», болг. шут «безрогий, шутий; з відламаним держаком», м. шут «безрогий; без лушпайок (про насіння); (перен.) недоумкуватий», схв. шу̏т «безрогий; голий, безлісний; відлюдний, пустельний; неповноцінний», слн. štúla (‹ *šutula) «обрубок; безрога корова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шу-тя́к
«назва барана»
шу́та
«(свійська) свиня, Sus sorofa domesticus»
(зоол.)
шута-шута
«вигук для підкликання овець»
шута́к
шу́тка
«ягня; котик на вербі; покрита котиками гілка; соснова шишка ВеБ»
шуткі-шуткі
«тс.»
шуто
«не вистачає чогось, напр., рогів, вуха, волосся, прикраси тощо»
(присл.)
шуту́ля
«шута корова (також вівця)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shýtë «безрогий; відрубаний, вирубаний» | албанська |
| shutë «cамиця оленя» | албанська |
| шу́та | білоруська |
| шу́тка «вівця» | білоруська |
| шут «безрогий, шутий; з відламаним держаком» | болгарська |
| ξύω «тру, гладжу» | грецька |
| ξυρόν «бритва» | грецька |
| kṣurás «ніж для стрижки» | давньоіндійська |
| *kes-/k῀es- «різати, тяти, рубати» | індоєвропейська |
| *ks-/k῀s- | індоєвропейська |
| *kseut-/k῀seut- | індоєвропейська |
| шут «безрогий; без лушпайок (про насіння); (перен.) недоумкуватий» | македонська |
| szuty «безрогий» | польська |
| šutъ «безрогий ‹ обрізаний, обтятий» (‹ іє. *kseut-/k῀seut-) | праслов’янська |
| шу́тый «безрогий» | російська |
| ciut | румунська |
| şut | румунська |
| ciut | румунська |
| şut | румунська |
| ciută «лань» | румунська |
| шу̏т «безрогий; голий, безлісний; відлюдний, пустельний; неповноцінний» | сербохорватська |
| šutý «безрогий; голий, порожній» | словацька |
| štúla «обрубок; безрога корова» (‹ *šutula) | словенська |
| *šutula | словенська |
| šutý «тс.» | чеська |
щу́ток «щиголь (удар пальцем) по носу»
видозмінене запозичення з польської мови;
п. szczutek «тс.» пов’язується з п. szczudło «хідля; милиця» (Brückner 545);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шуто́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szczutek «тс.» | польська |
| szczudło «хідля; милиця» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України