ШУРОВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шурува́ти «перемішувати паливо в топці»
запозичення з німецької мови;
свн. schür(g)en (› н. schüren) «давати поштовх; розпалювати вогонь», н. [schurn] «тс.» cпоріднені з свн. schor (‹ двн. scora) «(совкова) лопата», дангл. scorian «відштовхувати; відбивати», дісл. skora «скеровувати, гнати», гр. σϰῡρος, σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння», лит. skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби», лтс. skurināt «смикати, тріпати», псл. sěkti, укр. сі́кти́;
р. шурова́ть «шурувати», бр. шурава́ць, п. [szurować] «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шурни́к
шуру-ва́льний
шурува́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шурава́ць | білоруська |
| σϰῡρος | грецька |
| σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння» | грецька |
| scorian «відштовхувати; відбивати» | давньоанглійська |
| scora | давньоверхньонімецька |
| skora «скеровувати, гнати» | давньоісландська |
| skurināt «смикати, тріпати» | латиська |
| skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби» | литовська |
| schurn «тс.» | німецька |
| schüren | німецька |
| szurować «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)» | польська |
| sěkti | праслов’янська |
| шурова́ть «шурувати» | російська |
| schür(g)en «давати поштовх; розпалювати вогонь» (› н. schüren) | середньоверхньнімецька |
| schor «(совкова) лопата» (‹ двн. scora) | середньоверхньнімецька |
| сі́кти́ | українська |
шурува́ти «старанно чистити, скребти, мити щось; (перен.) розвивати енергійну діяльність; швидко, енергійно кудись іти СУМ; увіходити або вбігати швидкими кроками Нед»
запозичення з німецької мови (польське посередництво можливе, але не обов’язкове);
н. scheuern «терти, мити, чистити» походить за посередництвом нижньонімецької та голландської мови (снн. schüren, снідерл. sсūren «тс.») від фр. ст. écurer «чистити, перетирати», що через слат. scurare продовжує лат. excuro «піклуюсь про щось», утворене за допомогою префікса ex- від дієслова cūro «піклуюсь, доглядаю, лікую, готую»;
р. шурова́ть «старанно чистити, скребти, мити щось; розвивати енергійну діяльність», бр. шурава́ць, п. szorować, [szurować, szarować] «терти, чистити, мити», слц. (розм.) šúrovat’ «мити, чистити», вл. [šurować, šurać] «терти, витирати; човгати», нл. šurowaś «витирати, вичищувати; розтирати», полаб. šüŕot «терти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́шур
«ганчірка»
ошу́рки
«дрібні металічні відходи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шурава́ць | білоруська |
| šurować «терти, витирати; човгати» | верхньолужицька |
| šurać «терти, витирати; човгати» | верхньолужицька |
| excuro «піклуюсь про щось» | латинська |
| cūro «піклуюсь, доглядаю, лікую, готую» | латинська |
| šurowaś «витирати, вичищувати; розтирати» | нижньолужицька |
| scheuern «терти, мити, чистити» (снн. schüren, снідерл. sсūren «тс.») | німецька |
| šüŕot «терти» | полабська |
| szorować | польська |
| szurować «терти, чистити, мити» | польська |
| szarować «терти, чистити, мити» | польська |
| шурова́ть «старанно чистити, скребти, мити щось; розвивати енергійну діяльність» | російська |
| scurare | середньолатинська |
| schüren | середньонижньонімецька |
| sсūren «тс.» | середньонідерландська |
| šúrovat' «мити, чистити» (розм.) | словацька |
| écurer «чистити, перетирати» (ст.) | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України