ШУРОВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

свн. schür(g)en (› н. schüren) «давати поштовх; розпалювати вогонь», н. [schurn] «тс.» cпоріднені з свн. schor (‹ двн. scora) «(совкова) лопата», дангл. scorian «відштовхувати; відбивати», дісл. skora «скеровувати, гнати», гр. σϰῡρος, σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння», лит. skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби», лтс. skurināt «смикати, тріпати», псл. sěkti, укр. сі́кти́;

р. шурова́ть «шурувати», бр. шурава́ць, п. [szurować] «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)»;

запозичення з німецької мови (польське посередництво можливе, але не обов’язкове);

н. scheuern «терти, мити, чистити» походить за посередництвом нижньонімецької та голландської мови (снн. schüren, снідерл. sсūren «тс.») від фр. ст. écurer «чистити, перетирати», що через слат. scurare продовжує лат. excuro «піклуюсь про щось», утворене за допомогою префікса ex- від дієслова cūro «піклуюсь, доглядаю, лікую, готую»;

р. шурова́ть «старанно чистити, скребти, мити щось; розвивати енергійну діяльність», бр. шурава́ць, п. szorować, [szurować, szarować] «терти, чистити, мити», слц. (розм.) šúrovat’ «мити, чистити», вл. [šurować, šurać] «терти, витирати; човгати», нл. šurowaś «витирати, вичищувати; розтирати», полаб. šüŕot «терти»;