ШУРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
шурува́ти «перемішувати паливо в топці»
запозичення з німецької мови;
свн. schür(g)en (› н. schüren) «давати поштовх; розпалювати вогонь», н. [schurn] «тс.» cпоріднені з свн. schor (‹ двн. scora) «(совкова) лопата», дангл. scorian «відштовхувати; відбивати», дісл. skora «скеровувати, гнати», гр. σϰῡρος, σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння», лит. skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби», лтс. skurināt «смикати, тріпати», псл. sěkti, укр. сі́кти́;
р. шурова́ть «шурувати», бр. шурава́ць, п. [szurować] «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шурни́к
шуру-ва́льний
шурува́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шурава́ць | білоруська |
| σϰῡρος | грецька |
| σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння» | грецька |
| scorian «відштовхувати; відбивати» | давньоанглійська |
| scora | давньоверхньонімецька |
| skora «скеровувати, гнати» | давньоісландська |
| skurināt «смикати, тріпати» | латиська |
| skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби» | литовська |
| schurn «тс.» | німецька |
| schüren | німецька |
| szurować «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)» | польська |
| sěkti | праслов’янська |
| шурова́ть «шурувати» | російська |
| schür(g)en «давати поштовх; розпалювати вогонь» (› н. schüren) | середньоверхньнімецька |
| schor «(совкова) лопата» (‹ двн. scora) | середньоверхньнімецька |
| сі́кти́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України