ШУРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шу́ркати «ковзати, колоти, тикати, штрикати»
звуконаслідувальне утворення;
виведення з комі šurkje̮dli̮ni̮ «кидати з шумом» (Kalima FUF 18, 50) малоймовірне, оскільки не пояснює поширення слова у слов’янських мовах;
р. [шу́ркать] «човгати», п. szurgać «тс.», болг. (рідк.) шу́ркам «течу, дзюркочу (у незначній кількості)», м. шу́рка «ллється, тече (струменем); (перен.) метушиться»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шур
(у виразі шура пущати «ковзатися на льоду»)
шу́ркнути
«ковзнути; ткнути; штриконути, кинутися, шмигнути»
шу́ркнутися
«швидко вскочити, шмигнути»
шурну́ти
«штовхнути; сунути; шмигнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́ркам «течу, дзюркочу (у незначній кількості)» (рідк.) | болгарська |
| šurkje̮dli̮ni̮ «кидати з шумом» | комі-зирянська |
| шу́рка «ллється, тече (струменем); (перен.) метушиться» | македонська |
| szurgać «тс.» | польська |
| шу́ркать «човгати» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України