ШУМІ — ЕТИМОЛОГІЯ

припущувана спорідненість із цсл. сысати «сичати, свистіти» (Pedersen IF 5, 76) або з лит. šaυ̃kti «кричати, голосно кликати», гр. ϰωϰύω «кричу, зойкаю» (Ma-chek LF 53, 345) менш імовірна;

імовірно, походить від звуконаслідувального праслов’янського кореня *šu-;

псл. šumъ;

р. бр. болг. м. шум, др. шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила», п. szum, ч. слц. вл. нл. šum, схв. шу̑м, слн. šúm, цсл. шѹмъ;

свн. schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») споріднене з снн. schūm(e), снідерл. scūm(e), дісл. skūm, пгерм.*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває»);

запозичення з німецької мови;

р. шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. szum, ч. šum, слц. [šum] «тс.», вл. [šumić] «кипіти, пінитися», нл. šumiś se «пінитися, шумувати», полаб. šumo «шум, піна»;

очевидно, результат лексико-семантичної видозміни псл. šumъ «галас», šumа «ліс»;

п. [szuma, szumla, szumawa] (арг.) «ліс; густий ліс», ч. ст. šuma «ліс», болг. шу́ма «листя (дерев); листяний ліс», м. шума «тс.; кукурудзяні стебла», схв. шу̏ма «ліс», слн. šúma «ліс; зарості, хащі»;

псл. šuma «ліс; листя» пов’язане з псл. šumъ, укр. шум «галас» із первісним значенням «ліс, що шумить, шелестить»;

р. [шу́ма] «сміття», бр. [шума́], п. [szum] «тс.», болг. шу́ма «листяний ліс; листя; відрубані гілки з листям на корм худобі», м. шума «ліс; листя; сухе листя (як корм для худоби взимку); стебла кукурудзи»;

найвірогідніше, утворення пов’язане з шум «сильний безладний звук», хоч можливе й поєднання двох значень: шум «сильний безладний звук» і шум «піна» як властивостей швидкої течії;

очевидно, пов’язане з шум «піна»;

сумнівне щодо фонетичної можливості запозичення з двн. suосhan (Фасмер IV 484; Mikkola PF 16, 207);

днн. sōkian «шукати» споріднене з франк. suocan, дфриз. sēka, дангл. sæcan, англ. seek, двн. suohhan (н. suchen), дісл. sø̄kja, гот. sōkjan, а також із дірл. saigim «розшукую», гр. ἡγεμών «керівник, вождь»;

запозичене за польським посередництвом із нижньонімецької мови;

неприйнятні інші тлумачення: пов’язання з п. szluchtać «ходити туди й сюди» як словом слов’янського походження (Machek ESJČ 629), припущення про спорідненість зі звуконаслідувальним šu-, наявним у слові шум (Boryś 608–609), про експресивне праслов’янське походження слова без точніших пояснень (Holub–Lyer 474);

бр. шука́ць «шукати», п. szukać «тс.», ч. (розм.) šukati «метушитися», слц. [šukat’] «метушитися, шукати»;

очевидно, похідне утворення від шум «шелест, шарудіння»;

пор. у звуковому плані хмола́ «бур’ян»;

семантика «листяний покрив качана кукурудзи» явно вторинна з огляду на пізнє культивування кукурудзи в Європі;

пор. також назви листя або лісів у слов’янських мовах: ч. Šumava «назва гір у Чехії від лісів, що їх укривають», схв. шу̏ма «ліс» тощо;

болг. шумола́к «листок (на дереві); густий ліс із невеличкими деревами», шумоля́к, шу́мол «легкий шум; шелест»;

слово нез’ясованого походження, усі спроби пояснення якого незадовільні: приписуване слову турецьке походження (тур. [čuma] «чума», літ. veba, taun «тс.» – Mikl. EW 419, TEl I 279, ТЕl Nachtr. I 25; Соболевский РФВ 65, 417; Горяев 417; Lokotsch 36) сумнівне через ізольованість і нез’ясованість походження в турецькій мові (припускається не цілком обґрунтовано й російське або слов’янське походження в ній: Радлов III (2), 2188;

Младенов 689), а також через первісно некінцевий (проти турецького) наголос в усіх південнослов’янських мовах при їхніх найтісніших контактах з турецькою;

потребує більшого обґрунтування спроба пов’язати з рум. ciumă «пагін, паросток», аром. tšama «ґуля, нарив» ( лат. сȳma «молодий паросток капусти» гр. ϰῡμα «паросток») (Bern. I 163), див. застереження: Фасмер ГСЭ III 224;

Pus̨cariu I 32–33;

Meyer-Lübke 226;

потребують дальших обґрунтувань інші пропоновані етимології: виведення з гр. ϰυ̃μα як спорідненого зі слов’ян. čuma іє. *keu- «згинати, виділятися, набухати» (Mladenov AfSlPh 33, 7–10, проти Vasmer RSl 4, 172; Jagić AfSlPh 33, 10), пов’язання з др. шума «ґуля», яке виводиться з гебр. (талмудичного, XV ст.) šūmā «ґуля, нарив» (Brückner 114, KZ 45, 110);

у польській мові з української;

р. чума́ «чума; [узагалі смертельно небезпечна пошесна хвороба]», бр. чума́, п. dżuma, болг. чу́ма «тс.», сболг. чюма «прищ, нарив» (Соболевский РФВ 65, 417), м. чума «чума», схв. чу̏ма «тс.»;