ШУМОВИК — ЕТИМОЛОГІЯ
шум «галас; вир»
псл. šumъ;
імовірно, походить від звуконаслідувального праслов’янського кореня *šu-;
припущувана спорідненість із цсл. сысати «сичати, свистіти» (Pedersen IF 5, 76) або з лит. šaυ̃kti «кричати, голосно кликати», гр. ϰωϰύω «кричу, зойкаю» (Ma-chek LF 53, 345) менш імовірна;
р. бр. болг. м. шум, др. шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила», п. szum, ч. слц. вл. нл. šum, схв. шу̑м, слн. šúm, цсл. шѹмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́шум
«слабкий шум»
шуми́ти
шуми́ха
«сенсація»
шумі́вка
«горілка»
шу́мка
«назва пісні й танцю»
шумки́й
шумли́вий
шумля́ва
«шум; веселий шумний бенкет»
шу́мний
шумни́стий
«шумний, шумливий»
шумови́к
шумови́ння
«шум; клекіт; шелест, шарудіння»
шумови́тий
«шумливий»
шумоті́ти
«дзюрчати»
шумува́ти
«шуміти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум | білоруська |
| шум | болгарська |
| šum | верхньолужицька |
| ϰωϰύω «кричу, зойкаю» | грецька |
| шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила» | давньоруська |
| šaυ̃kti «кричати, голосно кликати» | литовська |
| шум | македонська |
| šum | нижньолужицька |
| szum | польська |
| šumъ | праслов’янська |
| *šu- | праслов’янська |
| шум | російська |
| шу̑м | сербохорватська |
| šum | словацька |
| šúm | словенська |
| сысати «сичати, свистіти» | церковнослов’янська |
| шѹмъ | церковнослов’янська |
| šum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України