ШУМНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шу́мний «прекрасний, гарний, вродливий»
менш імовірне припущення (ВеЛ 486) про безпосереднє запозичення зі слц. [šumný], яке самé разом із ч. [šumný] походить від п. [szumny];
п. [szumny] походить від szum «шум, галас»;
запозичене з польської мови, можливо, частково за посередництвом словацької;
п. [szumny] «тс.; пишний; сміливий», ч. слц. [šumný] «прекрасний, гарний, вродливий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szumny | польська |
| szumny «шум, галас» | польська |
| szum | польська |
| szumny «тс.; пишний; сміливий» | польська |
| šumný | словацька |
| šumný «прекрасний, гарний, вродливий» | словацька |
| šumný | чеська |
| šumný «прекрасний, гарний, вродливий» | чеська |
шу́вний «прекрасний, гарний, вродливий»
не зовсім ясне;
можливо, експресивний варіант до [шу́мний] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шугний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́мний «тс.» | українська |
шум «галас; вир»
імовірно, походить від звуконаслідувального праслов’янського кореня *šu-;
припущувана спорідненість із цсл. сысати «сичати, свистіти» (Pedersen IF 5, 76) або з лит. šaυ̃kti «кричати, голосно кликати», гр. ϰωϰύω «кричу, зойкаю» (Ma-chek LF 53, 345) менш імовірна;
псл. šumъ;
р. бр. болг. м. шум, др. шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила», п. szum, ч. слц. вл. нл. šum, схв. шу̑м, слн. šúm, цсл. шѹмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́шум
«слабкий шум»
шуми́ти
шуми́ха
«сенсація»
шумі́вка
«горілка»
шу́мка
«назва пісні й танцю»
шумки́й
шумли́вий
шумля́ва
«шум; веселий шумний бенкет»
шу́мний
шумни́стий
«шумний, шумливий»
шумови́к
шумови́ння
«шум; клекіт; шелест, шарудіння»
шумови́тий
«шумливий»
шумоті́ти
«дзюрчати»
шумува́ти
«шуміти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум | білоруська |
| шум | болгарська |
| šum | верхньолужицька |
| ϰωϰύω «кричу, зойкаю» | грецька |
| шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила» | давньоруська |
| šaυ̃kti «кричати, голосно кликати» | литовська |
| шум | македонська |
| šum | нижньолужицька |
| szum | польська |
| *šu- | праслов’янська |
| šumъ | праслов’янська |
| шум | російська |
| шу̑м | сербохорватська |
| šum | словацька |
| šúm | словенська |
| сысати «сичати, свистіти» | церковнослов’янська |
| шѹмъ | церковнослов’янська |
| šum | чеська |
шум «піна»
запозичення з німецької мови;
свн. schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») споріднене з снн. schūm(e), снідерл. scūm(e), дісл. skūm, пгерм.*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває»);
р. шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. szum, ч. šum, слц. [šum] «тс.», вл. [šumić] «кипіти, пінитися», нл. šumiś se «пінитися, шумувати», полаб. šumo «шум, піна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зшумати
«зібрати піну під час кипіння»
зшу́мити
«тс.»
шу́ма
«тс.»
шумі́в'є
«тс.; дріжджі»
шумі́вка
«велика ложка збирати шум; [горілка]»
шумі́ти
«шумувати»
шумли́вий
«пінистий»
шу́мний
шумови́на
шумовини́стий
«тс.»
шумови́ння
шумовни́чка
«сіточка збирати піну»
шумува́льний
«пов’язаний із шумуванням, бродінням»
шумува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум «накип, піна» | білоруська |
| šumić «кипіти, пінитися» | верхньолужицька |
| scūm «піна» | давньоверхньонімецька |
| skūm | давньоісландська |
| šumiś se «пінитися, шумувати» | нижньолужицька |
| Schaum «тс.» | німецька |
| šumo «шум, піна» | полабська |
| szum | польська |
| *skūma- «піна» (первісно «те, що покриває») | прагерманська |
| шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)» | російська |
| schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») | середньоверхньнімецька |
| schūm(e) | середньонижньонімецька |
| scūm(e) | середньонідерландська |
| šum «тс.» | словацька |
| šum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України