ШУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

менш вірогідне виведення українського слова через п. szuło з двн. sûl «стовп» (Mаtzenauer 339; Brückner 557) або пов’язання лит. šùlas із нвн. [Schôlholz], Schalholz «обапіл» чи псл. šulo з гр. σϰύλλω «роздираю» (Горяев Доп. І 58);

за іншими поглядами (Būga RR II 317; Skardžius 18; Карский РФВ 49, 21), разом з російською, білоруською й польською формами походить від лит. šùlas «стовп», спорідненого з прус. sulis «колона, стояк», гр. ξύλον «дерево (як будівельний матеріал); колода», можливо, також із двн. sûl «одвірок, стовп», гот. sauls «стовп», іє. *k ̑seuel- або *kseul-/ksoul-, що зводяться до *kes-/kos- «різати»;

виводиться з псл. šula (šulo, šulъ);

достовірної етимології не має;

«стовп із видовбаним глибоким пазом для дощок тощо Л», [овшу́ла] «тс.» ЛЖит, Л, [ошу́ла] «тс.» Л, [ушу́л] «стовп (зокрема, для воріт)» Нед, ушу́ла «стовп в огорожі; стовп із видовбаним глибоким пазом»;

р. [шу́ло] «стовп у паркані», бр. шу́ла (с. р.) «стовп із пазами», [шуло́] «тс.», п. szuło, [szuła] «дерев’яний стовп із пазами», схв. шу̑љ «колода», слн. šulj «спиляний стовбур дерева; колода»;

можливо, походить від нгр. ξυλεία (вим. ksilíа, після попереднього -v (-n) артикля gzilía) «будівельне дерево; заготівля будівельного дерева»;

нгр. ξυλεία є похідним від гр. ξύλον «дерево, деревина; дрова, поліно», спорідненого, очевидно, з лит. šulas «стовп», укр. шу́ла «тс»;

слово, очевидно, виникло на Чорномор’ї серед українців, що працювали в грецьких купців або промисловців;

лат. Sіlvānus (ім’я бога лісів, полів, стад) походить від silva «ліс», очевидно, спорідненого з гр. ξύλον «дерево, (мн.) дрова», лит. šùlas «стовп», укр. шу́ла «тс.»;

запозичення з латинської мови;

р. Селива́н, Селифа́н, Селивон, ст. Силуа́н, Силуя́н, бр. Селіва́н, Селіфа́н, Селівон, п. Sylwan, слц. Silvàn, схв. Силван, слн. Sіlvan;

запозичення з французької мови;

фр. pyroxyline «тс.» утворене французьким хіміком Пелузом (Th. Pelouze) у 1836 р. з основ гр. πυ̃ρ «вогонь, полум’я» і ξύλον «зрубаний ліс, колоди», можливо, спорідненого з лит. šùlas «стовбур, стовп», бр. укр. діал. шу́ла «стовп»;

менш певне виведення (СІС² 650; ССРЛЯ 9, 1215; РЧДБЕ 560) від гр. πυ̃ρ «вогонь, полум’я» і ὀξύς «гострий, кислий»;

р. болг. м. пироксили́н, бр. піраксілі́н, п. piroksylina, ч. piroxylin, слц. pyroxylín, схв. пироксилин;

не зовсім ясне;

можливо, споріднене із сула́, назвою, запозиченою з тюркських мов;

р. [шула́] (іхт.) «сула»;

псл. šulъ(jь) ‹ *sjūl- ‹ іє. *kseulos, *kes- «різати; рубати; тесати» з нульовим ступенем вокалізму;

первісне значення могло бути «віл з малими, короткими (відбитими) рогами»;