ШУГА — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

пов’язанню з р. шу́га́, [(пн.) шуг, шух, шуя́] «тс.», що виводять від фін. sohja, sohjo «крига в кусках перед замерзанням або скресанням річок та озер» (Kalima 248), заважає географія слова;

малоймовірне також припущення зв’язку з тур. *šuga «короста» (Преобр. II, вып. последний 109);

очевидно, виникло на основі вигуку шу (пор. р. [шу] «крик, яким відстрашують яструбів») і підсилювального компонента -гу;

р. шуга́ть «страшити, проганяти (особливо хижих) птахів», бр. шуга́ «вигук, уживаний при відгоні птахів», п. [szuha, szuhe] «тс.»;

запозичення з німецької мови;

н. Schúhe (одн. Schuh) «взуття, черевики, туфлі» споріднене з двн. scuoh, дангл. scōh, англ. shоe, дісл. skōr, гот. skōhs і, можливо, з дінд. skunā́ti «покриває», вірм. c̦iw «дах, стеля», гр. σϰύλος «шкура», лат. obscūrus «темний», початково «накритий»;

очевидно, пов’язане з вигуком шугу́ (‹ шу) для відгону птахів;

пов’язання (Vasmer WuS III 200) з арготичним префіксом шу- і пуга́ть сумнівне навіть для російської мови;

непереконливі також пов’язання з укр. ху́ха «дмухання вітру» (Потебня РФВ IV 197; Горяев 426), а також із н. schwingen «махати» (Потебня, там само);

р. шуга́ть «проганяти криком, шумом», бр. шуга́ць «палахкотіти; дути поривчасто (про вітер); махати (крилами)»;