ШТУРХАН — ЕТИМОЛОГІЯ

шту́рха́ти «штовхати»

експресивне утворення, що виникло, очевидно, на основі початкового *с-ту́р-к-а́ти, префіксального похідного з префіксом с-(›ш-) від дієслова ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати»);
для п. szturchać припускалося запозичення з німецької мови (свн. stürn «довбати, колоти» – Boryś 608);
бр. шту́рхаць «штовхати», п. szturchać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поштурка́ч «той, з ким погано поводяться»
поштурхо́висько «тс.»
шторх «вигук на позначення поштовху, стусана»
што́рхати
шту́рканець «стусан»
шту́рка́ти
штурх (виг.)
штурха́н
штурхане́ць
штурхани́на
штурхі́ць «тс.» (виг.)
шту́хати «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шту́рхаць «штовхати» білоруська
szturchać (свн. stürn «довбати, колоти» -- Boryś 608) польська
szturchać «тс.» польська
stürn «довбати, колоти» середньоверхньнімецька
*с-ту́р-к-а́ти українська
ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати») українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України