ШТУРКАНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
шту́рха́ти «штовхати»
експресивне утворення, що виникло, очевидно, на основі початкового *с-ту́р-к-а́ти, префіксального похідного з префіксом с-(›ш-) від дієслова ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати»);
для п. szturchać припускалося запозичення з німецької мови (свн. stürn «довбати, колоти» – Boryś 608);
бр. шту́рхаць «штовхати», п. szturchać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поштурка́ч
«той, з ким погано поводяться»
поштурхо́висько
«тс.»
шторх
«вигук на позначення поштовху, стусана»
што́рхати
шту́рканець
«стусан»
шту́рка́ти
штурх
(виг.)
штурха́н
штурхане́ць
штурхани́на
штурхі́ць
«тс.»
(виг.)
шту́хати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шту́рхаць «штовхати» | білоруська |
| szturchać (свн. stürn «довбати, колоти» -- Boryś 608) | польська |
| szturchać «тс.» | польська |
| stürn «довбати, колоти» | середньоверхньнімецька |
| *с-ту́р-к-а́ти | українська |
| ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати») | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України