ШТРИХАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
штрих «коротка риса, лінія»
запозичення з німецької мови;
н. Strich «штрих, риса, лінія; смуга, простір» утворене від streichen «ходити, блукати; гладити, торкатися», спорідненого з двн. strīhhan, гол. strijken, дангл. strīcan, англ. strike, дісл. strȳkva, псл. *strigti, укр. стри́гти;
р. м. штрих, бр. штрых, п. sztrych, ч. štrych, слц. (розм.) štrich, вл. štrych, болг. щрих, схв. štrih;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стрих
«штрих»
стрихува́-ти
«штрихувати»
стри́шка
«тс.»
штрихува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| strike | англійська |
| штрых | білоруська |
| щрих | болгарська |
| štrych | верхньолужицька |
| strijken | голландська |
| strīcan | давньоанглійська |
| strīhhan | давньоверхньонімецька |
| strȳkva | давньоісландська |
| штрих | македонська |
| Strich «штрих, риса, лінія; смуга, простір» | німецька |
| streichen «ходити, блукати; гладити, торкатися» | німецька |
| sztrych | польська |
| *strigti | праслов’янська |
| штрих | російська |
| štrih | сербохорватська |
| štrich (розм.) | словацька |
| стри́гти | українська |
| štrych (розм.) | чеська |
штри́ха-мни́ха «м’яло, маруда»
експресивне утворення, що виникло на основі словосполучення [три́хи та мни́-хи] «тяганина, морока», де три́хи утворене від те́рти, а мни́хи від м’я́ти (тре́шся та мне́шся);
можливо, форма штри́ха постала під впливом штирха́ти або под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три́хи | українська |
| те́рти | українська |
| мни́хи (тре́шся та мне́шся) | українська |
| м'я́ти (тре́шся та мне́шся) | українська |
| штри́ха | українська |
| штирха́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України