ШТРАФАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
штраф «грошове стягнення, що його накладає суд або адміністративний орган»
запозичення з німецької мови;
раннє вн. Straaf (н. Strafe) «покарання, стягнення; штраф; кара» походить від етимолoгічно нез’ясованого strafen «карати; штрафувати» (‹ свн. strāfen «ганити словами»);
р. бр. штраф, п. [sztraf, sztrоf, sztrofa, strоf], ч. (розм.) štrоf, štróf, слц. [štrof], (розм., заст.) štrôfat’ «карати», вл. štrafa, нл. štrofa, [štrafa], болг. шраф;
Фонетичні та словотвірні варіанти
проштра́-фи́тися
проштра́питися
штрап
штрапувати
«штрафувати; страхувати»
штрафни́к
штрафува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штраф | білоруська |
| шраф | болгарська |
| štrafa | верхньолужицька |
| Straaf «покарання, стягнення; штраф; кара» (н. Strafe) | верхньонімецька |
| strafen «карати; штрафувати» (‹ свн. strāfen «ганити словами») | верхньонімецька |
| štrofa | нижньолужицька |
| štrafa | нижньолужицька |
| Strafe | німецька |
| sztraf | польська |
| sztrоf | польська |
| sztrofa | польська |
| strоf | польська |
| штраф | російська |
| strāfen «ганити словами» | середньоверхньнімецька |
| štrof «карати» (розм., заст.) | словацька |
| štrôfat' «карати» (розм., заст.) | словацька |
| štrоf (розм.) | чеська |
| štróf (розм.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України