ШТИР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

снн. stûr(e) «кермо, руль» споріднене з гол. stuur, дфриз. stiūre, дангл. stēor(rōor), дісл. stȳri, н. Steuer «тс.», англ. steer «керувати, вести (корабeль, автомобіль)», можливо, з гр. σταυρός «стовп», лат. (re)staurāre «відновлювати»;

р. штырь, штыр «тс.», [cтырь, стыр] «шворінь; вісь», бр. штыр «штир»;

не зовсім ясне;

можливо, виникло внаслідок контамінації слів штир «cтрижень» і [што́ла] «западина»;

неясне;

бр. шты́рыць;

очевидно, запозичення з румунської мови;

рум. ştiră «ялова» (про тварин), рідше «безплідна» (про жінок) є словом нез’ясованого походження;

припускається зв’язок з лат. stеrіlis «безплідний, яловий» (Machek ESJČS 515), з гр. στεĩρα «ялова тварина; безплідна жінка» (Skok III 415), можливе й субстратне дакійське походження, пор. алб. shtierё «тс.» (DLRM 839);

слц. [štira] «гермафродит», болг. щир (жін. р. щи́ра) «безплідний, бездітний; яловий», щири́ца «ялова тварина; (знев.) бездітна жінка», м. штирка «ялова», схв. шти̏ркиња «безплідна жінка»;

префіксальне утворення від *штирити «підбурювати» (пор. нл. štyriś «підбурювати, спокушати, переманювати»), пов’язаного, очевидно, з [шти́рити] «гнати» (пор. нл. wótštyriś «відганяти, проганяти»);

нл. naštyriś «підбурити, настроїти, переманити»;

псл. četyre (чол. р.), četyri (жін., с. р.), [čьtyre (чол. р.)], [čьtyri (жін., с. р.)];

споріднене з лит. keturì (чол. р.), kẽturios (жін. р.), лтс. četri, ст. cettre «тс.», прус. kettwirts «четвертий», лат. quattuor «чотири», дірл. cethir, гот. fidwōr, двн. fior, свн. нвн. vier, дангл. fēower, дфриз. fiūwer, англ. four, шв. fyra, норв. fire, дісл. fjōrir, гр. τέττᾰρες, τέσσαρες, гомер. πέσυρες, алб. kátër, вірм. č̣ork‘, осет. kutru- «свідок (*четверта (особа) після судді, позивача і відповідача)», тох. А štwar, тох. B ś(t)wer, ś(t)wār(a), ав. čaϑwārō (род. в. від čaturąm), дінд. catvā́raḥ (зн. в. catúraḥ, catvā́ri с. р.);

існує думка (Machek ESJČ 107; Erhart Sborník FFBrU 14, 23) про зв’язок із псл. četa «пара»;

спроба розглядати ь у слов’ян. cьtyre (пор. західнослов. і слн. форми) як рефлекс редукованого голосного індоєвропейського кореня (Fortunatov KZ 36, 35; Iljnskij AfSlPh 34, 5) викликає сумнів, оскільки ця форма виникла внаслідок чергування е : ь (пор. слов’ян. cьso/ceso, укр. що);

р. четы́ре «чотири», бр. чаты́ры, др. четыре, четыри, чотыри, п. cztery, ч. čtyři, слц. štyri, štyria, вл. štyri, styrjo, нл. styri, styrjo, ст. ctyri, полаб. citěr, болг. че́тири, м. четири, схв. чѐтири, слн. štíri, štírje, [četíri, četírje] «тс.», стсл. чєтырє (чол. р.), чєтыри (жін. р.);