ШТИЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

не виключений зв’язок із н. Stille «тиша» з огляду на початковий шиплячий приголосний (Горяев 426);

гол. stil «тихий» споріднене з двн. днн. stilli, н. still, дфриз. дангл. stille, англ. still «тс.», дінд. sthāṇú- (‹ sthalnú-) «непорушний»;

запозичене з голландської мови через російське посередництво;

р. штиль, бр. штыль, п. [sztyl] (присл.) «тихо, спокійно»;

запозичення з німецької мови;

н. Stiel (‹ двн. stil) «держак, держално, колодочка» походить від нар.-лат. stēlum «стовп, колона», що зазнало впливу деяких слів германського походження, утворених від пгерм. *stelu- «стояк, держак»;

бр. штыль «гострий стрижень; (тех.) шип», п. sztyl «держак молота; держак», styl «держак»;

запозичене з латинської мови через німецьке посередництво (н. Stil «стиль»);

лат. stilus «стиль, спосіб викладу, думка, висловлення»;

р. (заст.) штиль «стиль; у мистецтві: школа, спосіб, рід, манера», слц. štýl’ «стиль»;

фр. style, нім. Stil походять від лат. stilus (слат. stīlus) «загострений кіл; гостра палиця для сільськогосподарських робіт; паличка для писання по воску; стиль, спосіб викладу; писемність», як і stimulus «колючка», спорідненого з ав. staèra- «гостра вершина гори», taèra- «тс.», афг. tēraҺ «гострий»;

запозичення з французької і (з початковим ш) німецької мов (останнє, можливо, через російську);

р. стиль, (заст.) штиль, бр. стыль, п. ч. styl, слц. štól, вл. stil, болг. м. стил, схв. сти̑л, сти̏л, слн. stíl;

не виключений зв’язок з основою скол-, скил-, скал- у значенні «розколювати», пор. р. ско́лок «відколотий кусок; копія, взірець»;

можливо, результат експресивної деформації слова стиль, штиль;

не зовсім ясне;

утворене, можливо, від штиль «рожен»;

;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане із штиль «рожен, держак»;