ШТАНДАРТ — ЕТИМОЛОГІЯ
штанда́рт «прапор»
запозичене з німецької мови (очевидно, за російським і польським посередництвом);
нвн. Standárte (свн. stanthart) «штандарт, прапор» походить від фр. ст. estandart, що сформувалося під впливом фр. ст. estеndre (суч. étendre) «розтягати, розстилати» і продовжує давньофранкське *standōrd «місце розташування (стояння)» – складне слово, перший компонент якого stand- пов’язаний із дієсловом днн. standan «стояти», спорідненим із псл. stati, stojati, укр. ста́ти, стоя́ти, а другий -ōrd cпоріднений з днн. дфриз. дангл. ord «вістря (зброї)», двн. ort (н. Ort) «місце»;
р. штанда́рт, бр. штанда́р, п. sztandar, ч. standarta, слц. štandarda, болг. (заст.) ща́ндарт «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штанда́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штанда́р | білоруська |
| ща́ндарт «тс.» (заст.) | болгарська |
| ord «вістря (зброї)» | давньоанглійська |
| ort «місце» (н. Ort) | давньоверхньонімецька |
| standan «стояти» | давньонижньонімецька |
| ord «вістря (зброї)» | давньонижньонімецька |
| ord «вістря (зброї)» | давньофризька |
| Ort | німецька |
| Standárte «штандарт, прапор» (свн. stanthart) | нововерхньонімецька |
| sztandar | польська |
| stati | праслов’янська |
| stojati | праслов’янська |
| штанда́рт | російська |
| stanthart | середньоверхньнімецька |
| štandarda | словацька |
| ста́ти | українська |
| стоя́ти | українська |
| estandart (ст.) | французька |
| estеndre «розтягати, розстилати» (суч. étendre)(ст.) | французька |
| étendre «розтягати, розстилати» (суч.) | французька |
| standarta | чеська |
| *standōrd | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України