ШТАНГА — ЕТИМОЛОГІЯ
шта́нга «металевий стрижень, деталі інструментів; спортивний снаряд у важкій атлетиці»
запозичення з німецької мови;
н. Stange «штанга; жердина, палиця, стрижень» споріднене з гр. στόνυξ «гострий край, вістря», στάχυς «колос», лтс. stagars «риба з колючками», які зводяться до іє. *ste(n)gh- «колоти; бути гострим»;
р. бр. шта́нга, п. sztanga «штанга; металевий брус (прут)», слц. [štanga] «жердина», полаб. stand’ai «прут, штаба, жердина», болг. ща́нга «штанга», м. штанга, схв. штанга «жердина; важіль», слн. štanga «жердина; дишель, війя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штангі́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шта́нга | білоруська |
| ща́нга «штанга» | болгарська |
| στόνυξ «гострий край, вістря» | грецька |
| στάχυς «колос» | грецька |
| *ste(n)gh- «колоти; бути гострим» | індоєвропейська |
| stagars «риба з колючками» | латиська |
| штанга | македонська |
| Stange «штанга; жердина, палиця, стрижень» | німецька |
| stand'ai «прут, штаба, жердина» | полабська |
| sztanga «штанга; металевий брус (прут)» | польська |
| шта́нга | російська |
| штанга «жердина; важіль» | сербохорватська |
| štanga «жердина» | словацька |
| štanga «жердина; дишель, війя» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України