ШРУБКА — ЕТИМОЛОГІЯ
шруб «гвинт, шуруп»
запозичення з німецької мови;
свн. (пізнє) schrūbe (н. Schraube) «гвинт, болт» походить від нар.-лат. scrōba «гайка, шуруп»;
пов’язання безпосередньо з н. Schraube (Шелудько 58) малоймовірне з огляду на вокалізм кореня;
бр. шру́ба, [шруб] «гвинт», п. śruba, (заст.) szruba, (рідк.) śróba, szroba, [szrub], ч. šroub, слц. (розм.) šrauba, вл. šrub, нл. šruba, [šryba], м. шраф, схв. шра̑ф «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шру́б-ка
«тс.»
шру́ба
шрубе́ль
«зубило»
шрубки
«гвинтики»
(XVIII ст.)
шру́бок
«гвинтова втулка; пробка з гвинтовою нарізкою»
шрубува́ти
«загвинчувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шру́ба | білоруська |
| šrub | верхньолужицька |
| шраф | македонська |
| scrōba «гайка, шуруп» | народнолатинська |
| šruba | нижньолужицька |
| šryba | нижньолужицька |
| Schraube | німецька |
| Schraube | німецька |
| śruba (заст.)(рідк.) | польська |
| szruba (заст.)(рідк.) | польська |
| śróba (заст.)(рідк.) | польська |
| szroba (заст.)(рідк.) | польська |
| szrub | польська |
| шра̑ф «тс.» | сербохорватська |
| schrūbe «гвинт, болт» (пізнє)(н. Schraube) | середньоверхньнімецька |
| šrauba (розм.) | словацька |
| шруб «гвинт» | українська |
| šroub | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України