ШРУБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шруб «гвинт, шуруп»
запозичення з німецької мови;
свн. (пізнє) schrūbe (н. Schraube) «гвинт, болт» походить від нар.-лат. scrōba «гайка, шуруп»;
пов’язання безпосередньо з н. Schraube (Шелудько 58) малоймовірне з огляду на вокалізм кореня;
бр. шру́ба, [шруб] «гвинт», п. śruba, (заст.) szruba, (рідк.) śróba, szroba, [szrub], ч. šroub, слц. (розм.) šrauba, вл. šrub, нл. šruba, [šryba], м. шраф, схв. шра̑ф «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шру́б-ка
«тс.»
шру́ба
шрубе́ль
«зубило»
шрубки
«гвинтики»
(XVIII ст.)
шру́бок
«гвинтова втулка; пробка з гвинтовою нарізкою»
шрубува́ти
«загвинчувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шру́ба | білоруська |
šrub | верхньолужицька |
шраф | македонська |
scrōba «гайка, шуруп» | народнолатинська |
šruba | нижньолужицька |
šryba | нижньолужицька |
Schraube | німецька |
Schraube | німецька |
śruba (заст.)(рідк.) | польська |
szruba (заст.)(рідк.) | польська |
śróba (заст.)(рідк.) | польська |
szroba (заст.)(рідк.) | польська |
szrub | польська |
шра̑ф «тс.» | сербохорватська |
schrūbe «гвинт, болт» (пізнє)(н. Schraube) | середньоверхньнімецька |
šrauba (розм.) | словацька |
шруб «гвинт» | українська |
šroub | чеська |
шра́йба «шайба» (тех.)
утворення, що виникло як результат контамінації слів шруб «гвинт» і ша́йба «металеве кільце або пластинка з отвором, що їх закладають під гайку або головку болта»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шруб «гвинт» | українська |
ша́йба «металеве кільце або пластинка з отвором, що їх закладають під гайку або головку болта» | українська |
шуру́п «гвинт, яким прикріплюють до дерева металеві вироби»
фонетичний варіант первіснішого шруб;
вторинна вокалізація кореня відбулася на східнослов’янському ґрунті, можливо, під впливом відповідних повноголосних форм;
р. шуру́п «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шуру́п «тс.» | російська |
шруб | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України