ШПІОНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шпіо́н «шпигун»

запозичення з німецької мови;
н. Spión «шпіон, шпигун» за посередництвом французької та іспанської (фр. espion, ісп. spione «тс.») запозичене з італійської;
іт. spione «шпигун» утворене від spiare «шпіонити, вистежувати, підстерігати», джерелом якого є германські мови (пор. пгерм. *speh- «уважно, гостро дивитися» і генетично пов’язані з ним двн. spёhōn, spiohōn «стежити, вистежувати», снн. spē(e)n, снідерл. spien «тс.»);
р. болг. шпио́н, бр. шпіён, п. (рідк.) szpion, ч. (розм.) špión, слц. špión, вл. špion, м. шпион, схв. шпùjӯн, слн. špijón;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шпіона́ж
шпіо́нити
шпіо́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шпіён білоруська
шпио́н болгарська
špion верхньолужицька
spёhōn давньоверхньонімецька
spiohōn «стежити, вистежувати» давньоверхньонімецька
spione «тс.» італійська
spione «шпигун» італійська
spiare «шпіонити, вистежувати, підстерігати» італійська
шпион македонська
Spión «шпіон, шпигун» німецька
szpion (рідк.) польська
*speh- прагерманська
шпио́н російська
шпùjӯн сербохорватська
spē(e)n середньонижньонімецька
spien «тс.» середньонідерландська
špión словацька
špijón словенська
espion французька
špión (розм.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України