ШПИЧАКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
спи́ця «один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння»
псл. stъpica «дерев’яний кілок; спиця», [*stьpica] «тс.»;
споріднене з лтс. stups (stupe) «мітла», stupas (мн.) «маленькі гілки», гр. στύπος«ціпок, держак, стебло», дісл. stúfr «огризок», дінд. stupaḥ «чуб», а також (форма псл. [*stьpica]) з лит. stìpinas «спиця», stiрrùs «сильний, міцний», лтс. stiprs «тс.», лит. stìpti «ставати жорстким, ціпеніти», лат. stipulus «міцний», stipula «стебло, соломина», stīpes «стовбур; кілок, жердина», свн. stīf «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. stīf, дісл. stīfr «тс., твердий» і, далі, псл. *stьblь (*stьbl-о) «стебло», укр. стебло́;
іє. *steib-/steibh-/ stī˘b-/steip-/steibo- «жорсткий, твердий; стискати»;
зіставлення з нвн. Spitze «вістря» (Mikl. EW 317; Brückner 553), з нвн. spitz «гострий, шпилястий», Spiess «спис, піка; рожен», двн. spizzi «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. speihha «спиця» (Schrader Reallexikon II 421);
Фонетичні та словотвірні варіанти
spica
śpica
«спиця»
špica
špice
stpica
stpicě
stwica
šрica
šрica
«тс.»
šр́ica
спича́к
спичакува́тий
спича́стий
спи́чка
спі́ца
сту́пка
«маточина колеса»
стъпица
«ткацький човник; кіл»
стьпица
ца
шпи́ца
шпи́ця
«тс.; [шпиль]»
шпича́к
шпичакува́тий
шпича́стий
шпи́чка
шпичкува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| στύπος «ціпок, держак, стебло» | грецька |
| stīf | давньоанглійська |
| spizzi «гострий» | давньоверхньонімецька |
| speihha «спиця» | давньоверхньонімецька |
| stupaḥ «чуб» | давньоіндійська |
| stúfr «огризок» | давньоісландська |
| stīfr «тс., твердий» | давньоісландська |
| *steib- / steibh- / stī˘b- / steip- / steibo- «жорсткий, твердий; стискати» | індоєвропейська |
| stipulus «міцний» | латинська |
| stipula «стебло, соломина» | латинська |
| stīpes «стовбур; кілок, жердина» | латинська |
| stups «мітла» (stupe) | латиська |
| stiprs «тс.» | латиська |
| stupe | латиська |
| stìpinas «спиця» | литовська |
| stiрrùs «сильний, міцний» | литовська |
| stìpti «ставати жорстким, ціпеніти» | литовська |
| Spitze «вістря» | нововерхньонімецька |
| spitz «гострий, шпилястий» | нововерхньонімецька |
| Spiess «спис, піка; рожен» | нововерхньонімецька |
| stъpica «дерев’яний кілок; спиця» | праслов’янська |
| *stьpica «тс.» | праслов’янська |
| *stьblь «стебло» (*stьbl-о) | праслов’янська |
| *stьpica | праслов’янська |
| *stьbl-о | праслов’янська |
| stīf «непорушний, жорсткий, прямий» | середньоверхньнімецька |
| стебло́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України