ШПИЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шпиль «верховина; загострена жердина, стрижень на будинку; пагорок; [шпилька]; [велика жердина, як держак у вилах] До»

запозичення з голландської мови;
гол. spil «вісь; стрижень; веретено; коловорот, лебідка, (морськ.) шпиль» (‹ снідерл. spille) походить, можливо, за посередництвом проміжної форми *spinla, від двн. spin(n)ila або днн. spinnila «веретено; стрижень; коловорот»;
р. шпиль «шпичастий конус або піраміда, що закінчує будинок; великий довгий цвях; (спец.) лебідка з вертикальним барабаном, на який намотується канат», бр. шпіль (архіт., морськ.), п. ст. szpil «спис; частина дерева для верхньої частини щогли», болг. шпил (архіт., морськ.) «шпиль»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

при́шпилька «булавка»
пришпи́лянка «застібка на кибалці»
шпи́лень «шпиль, верховина; загострений кілок»
шпили́ти «прикріплювати за допомогою шпильок»
шпиль «точильник, Anobium F.» (ент.)
шпи́лька
шпилька́р
шпилька́тий «гострий, подібний до шпильки, голки»
шпилькови́й «пов’язаний зі шпильками»
шпилькові́ «Coniferae Juss.» (мн.)(бот.)
шпилькува́ти «тс.»
шпи́льник «точильник, Anobium F.» (ент.)
шпильну́ти «уколоти»
шпильчакува́тий «подібний до шпильок»
шпильча́стий «шпилястий, гострий; конічний; пагорбкуватий»
шпильча́сті «Coniferae Juss.» (мн.)
шпиля́стий «гострий; конічний; пагорбкуватий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шпіль (архіт., морськ.) білоруська
шпил «шпиль» (архіт., морськ.) болгарська
spil «вісь; стрижень; веретено; коловорот, лебідка, (морськ.) шпиль» (‹ снідерл. spille) голландська
*spinla голландська
spin(n)ila давньоверхньонімецька
spinnila «веретено; стрижень; коловорот» давньонижньонімецька
szpil «спис; частина дерева для верхньої частини щогли» (ст.) польська
шпиль «шпичастий конус або піраміда, що закінчує будинок; великий довгий цвях; (спец.) лебідка з вертикальним барабаном, на який намотується канат» російська
spille середньонідерландська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України