ШПИГ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. szpieg, ст. śpieg, очевидно, зворотне утворення від п. ст. śpiegun;

далi можливий, за посередництвом ч. špehoun, зв’язок з іт. spione «шпигун»;

виведення п. szpieg від н. (арг.) Specht «поліцай, (букв.) дятел» (у зв’язку зі строкатою формою) або безпосереднє пов’язання з н. Späher «розвідник, шпигун», spähen «спостерігати, шпигувати» (Brückner 553) малоймовірні;

р. [шпигуны́] (мн.) «злодії», бр. шпег «шпиг, шпигун», [шпіг] «тс.», ч. špeh, špehoun, слц. špeh;

можливо, пов’язане зi шпи́чка «загострений кінець, колючка» (тоді слід припустити існування в минулому форм *шпи́ка і *шпи́ка́ти);

не зовсім ясне;

варіант форми шпиг, запозиченої з п. szpieg «шпиг, шпигун»;

кінцеві -к і -г могли бути зумовлені різною артикуляцією польського -g y szpieg, пор. (šp’ek) szpieg, але [šp’ega] szpiega;

р. шпик, бр. шпік;

запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);

н. Speck (свн. spёс), двн. spek «сало» споріднене з дангл. spic, дісл. spik, дінд. sphiuj-, sphigi «сідниця, стегно» і далі, можливо, із псл. spěti «дозрівати, достигати», укр. спі́ти;

р. шпик «свиняче сало», бр. шпік «кістковий мозок; (рідк.) сало», п. szpik, заст. śpik «кістковий мозок; жир», ч. špikovati «шпигувати», слц. špikovat’, вл. špikować «тс.», м. шпикува «шпигує»;