ШПАЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
шпак «невеликий перелітний співучий птах ряду горобиних, Sturnus vulgaris L.; темно-сірий кінь» (орн.)
псл. [*ščьpakъ], похідне від ščipati у значенні «дражнити, дратувати» у зв’язку з особливістю птаха, який передражнює (імітує) голоси інших птахів;
менш вірогідні пов’язання з н. Spatz «горобець» (Фасмер IV 469–470; Преобр. II, вып. последний 104; Holub–Kop. 373; Mikl. EW 341; Janko ČMF 24, 366; Boryś 605), з гол. specht «дятел» (Горяев 425), з коренем *šьp-, наявному в цсл. шьпътъ «шепіт» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 182; Štrekelj AfSlPh 31, 199);
думка про західнослов’янське (польське) походження слова (Brückner 552) непереконлива;
р. [шпак], бр. шпак, п. szpak, ч. špaček, [špak];
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпаків-ни́ця
«приміщення для шпаків»
шпакі́в-ня́
шпако́ва́тий
«строкатий, як шпак; темно-сірий (про коня)»
шпако́вий
«строкатий»
шпако́вня
«тс.»
шпакува́тий
«сивуватий; темно-сірий (про коня)»
шпач
«шпак»
шпаченя́
шпачи́ний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпак | білоруська |
| specht «дятел» | голландська |
| Spatz «горобець» | німецька |
| szpak | польська |
| *ščьpakъ | праслов’янська |
| ščipati «дражнити, дратувати» | праслов’янська |
| *šьp- | праслов’янська |
| шпак | російська |
| шьпътъ «шепіт» | церковнослов’янська |
| špaček | чеська |
| špak | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України