ШПАРГАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ
шпарга́ли «папери, записи, рукописи» (мн.)(заст.)
запозичення з латинської мови;
лат. sparganum «пелюшка, лахміття, дрантя» походить від гр. σπάργανον «тс.», пов’язаного з *σπάργω «загортаю, сповиваю (у пелюшки)», етимологія якого не з’ясована;
р. [шпарга́лы] «сміття, старе, непотрібне манаття», шпарга́лка, бр. шпарга́лка, п. szpаrgały «cтарі папери, рукописи», ч. (розм.) špargál «товста книга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпа́рґа́л
«старий списаний папір»
шпарга́лка
шпарга́лля
«шпаргали»
шпа́рґа́лля
(зб.)
шпаргалъ
(XVII ст.)
шпарґа́льник
«збирач старих паперів»
шпарґа́льниця
«збирачка старих паперів; місце зберігання старих паперів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпарга́лка | білоруська |
| σπάργανον «тс.» | грецька |
| *σπάργω «загортаю, сповиваю (у пелюшки)» | грецька |
| sparganum «пелюшка, лахміття, дрантя» | латинська |
| szpаrgały «cтарі папери, рукописи» | польська |
| шпарга́лы «сміття, старе, непотрібне манаття» | російська |
| шпарга́лка | російська |
| špargál «товста книга» (розм.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України