ШПАДА — ЕТИМОЛОГІЯ
шпа́га «довга, гостра, кýлюча зброя»
запозичене з італійської мови, можливо, за російським і польським посередництвом;
іт. spada «шпaга; шабля» походить від пізньолат. spada, лат. spatha «широкий двосічний меч; ложечка, лопатка», запозиченого з грецької мови;
гр. σπάϑη «деталь ткацького верстата; широкий меч» споріднене з н. Spaten, дангл. spada, англ. spade «лопата» (‹ пгерм. *spaðan-);
р. шпа́га пов’язують (Фасмер IV 469) безпосередньо з п. szpada, причому формальне перетворення слова сталося, очевидно, уже на ґрунті російської мови;
р. бр. болг. м. шпа́га, п. szpada, ч. špáda, схв. шпа́га, шпа́да, слн. špada;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпа́да
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spade «лопата» (‹ пгерм. *spaðan-) | англійська |
| шпа́га | білоруська |
| шпа́га | болгарська |
| σπάϑη «деталь ткацького верстата; широкий меч» | грецька |
| spada | давньоанглійська |
| spada «шпaга; шабля» | італійська |
| spatha «широкий двосічний меч; ложечка, лопатка» | латинська |
| шпа́га | македонська |
| Spaten | німецька |
| spada | пізньолатинська |
| szpada | польська |
| *spaðan- | прагерманська |
| шпа́га | російська |
| шпа́га | сербохорватська |
| шпа́да | сербохорватська |
| špada | словенська |
| špáda | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України