ШОФЕРАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
шофе́р «водій автомобіля»
запозичення з французької мови;
фр. chauffeur «шофер (1900); кочегар; опалювач (1680)» походить від chauffer «опалювати, гріти, розпалювати вогонь», яке продовжує нар.-лат. *calefāre «тс.», що виникло на основі лат. calefaciо «нагріваю, опалюю», складного слова, утвореного з компонентів caleo «горю, палаю» і facio «роблю, створюю»;
р. шофёр, бр. шaфёр, п. szofer, ч. слц. šofér, вл. нл. šofer, болг. шофьо́р, м. шофер, схв. шо̀фе̄р, слн. šofȇr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шофе́рство
шоферува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шaфёр | білоруська |
| шофьо́р | болгарська |
| šofer | верхньолужицька |
| calefaciо «нагріваю, опалюю» | латинська |
| caleo «горю, палаю» | латинська |
| facio «роблю, створюю» | латинська |
| шофер | македонська |
| *calefāre «тс.» | народнолатинська |
| šofer | нижньолужицька |
| szofer | польська |
| шофёр | російська |
| шо̀фе̄р | сербохорватська |
| šofér | словацька |
| šofȇr | словенська |
| chauffeur «шофер (1900); кочегар; опалювач (1680)» | французька |
| chauffer «опалювати, гріти, розпалювати вогонь» | французька |
| šofér | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України