ШОЛУДЯЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
шо́луді «струпи (переважно на голові); парші; захворювання шкіри» (мн.)
не зовсім ясне;
можливо, зводиться до псл. *šelǫdь ‹ іє. *skel- «розколювати» (Petersson AfSlPh 35, 376) усупереч Фасмерові (Фасмер IV 425);
малоймовірні пов’язання з англ. scalled «облуплений», схв. ће́ла «лиса людина» (Горяев 420);
р. заст. ше́луди «струпи, короста», бр. шо́лудзі, др. шелудивыи «шолудивий», п. [szełudy] «шолуді»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шо́луди
«струпи»
(мн.)
шолуди́вець
шолуди́вий
шолуди́віти
шолуді́вка
«картопляна пліснява (Rhizo-sporium, Fusisporium solani) Нед, Mak; [вид писанки з орнаментом неповної рожі]»
шолудни́к
«горіхотворка, Cecidonia, Сecidonia destructor»
(ент.)
шолудя́й
«шолудивець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scalled «облуплений» | англійська |
| шо́лудзі | білоруська |
| шелудивыи «шолудивий» | давньоруська |
| *skel- «розколювати» | індоєвропейська |
| szełudy «шолуді» | польська |
| *šelǫdь | праслов’янська |
| ше́луди «струпи, короста» (заст.) | російська |
| ће́ла «лиса людина» | сербохорватська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України