ШОВК — ЕТИМОЛОГІЯ

загальновизнаної етимології не має;

можливо, походить від дісл. silki «шовк» або двн. silecho чи дангл. sioluc «тс.», які за посередництвом лат. sērіcum «шовк», sērĭcus «шовковий» пов’язані з гр. σηριϰός «належний до серів; шовковий» і Σήρ (Σηρóς, звичайно мн. Ση̃ρες) «Китай; китайці (сери)»;

гр. Σήρ – етнонім не зовсім ясного походження, можливо, пов’язаний з кит. sī (se) (‹*sir) «шовк» (пор. монг. sirkek, маньчж. sirghé, кор. sir «тс.»);

існує також припущення про запозичення др. шьлкъ з якоїсь східної мови і про слов’янське походження дісл. silki, дангл. sioluk (Klein 1444; Jýhannesson 1152; Schrader IF 17, 34; Holthausen Awn. Wb. 243; Falk–Torp 966, проти Фасмер IV 423);

припущення безпосереднього зв’язку між шьлкъ і монг. sirkek (Schrader Reallexikon II 383) проблематичне;

р. шёлк «шовк», бр. шоўк, др. шьлкъ «тс.», п. [szołkowy] «шовковий» (зі східнослов’янських мов);

утворення, пов’язане з шовк¹ на підставі різних подібних до нього рис рослин: шовк «асклепій сирійський» – за шовкоподібний пух навколо насіння рослини (Анненков 52), шовко́ва́тиця, шовкова́ть – за подібністю тонких стебел рослини до шовкової нитки (Анненков 105);

шовко́виця «інжир» – з огляду на пухнасте зі споду листя, подібне до шовку тощо;

похідне утворення від шовк;

назва мотивується тим, що листям рослини вигодовується тутовий шовкопряд;

р. шелко́вица, бр. шаўко́ўніца;

фонетичний варіант іменника шолгу́н;

виник унаслідок зближення з шовк;