ШНУР — ЕТИМОЛОГІЯ
шнур «тонка вірьовка; одиниця виміру землі»
запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської;
н. Schnur (‹ свн. snuor, двн. snuor «шнур») є словом прагерманського походження, пор. снідерл. гол. snoеr «шнур», дангл. snēre «струна арфи», дісл. snøri «сплетений канат», гот. snōrjō «кошик, сітка»;
споріднене з лит. nãras «петля», тох. ñre «шнур, нитка»;
іє. *(s)ner- «плести, вити»;
р. бр. болг. м. шнур «шнур», п. sznur «шнур; одиниця виміру землі», ч. šňůra «шнур», слц. šnúra, вл. šnóra, нл. šnora, полаб. šnür «тс.», слн. šnerovec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашну́р-ний
«зашнурований»
за́шнурок
«зашморг»
шнурі́вка
шнуркува́ти
«оздоблювати сукно кольоровими шнурками»
шнуро́ва́нє
«шнуровання; шнури»
шнурови́ці
«корсет; шнурівка»
шну́ровиця
«шнурок; шнурівка»
шнуро́к
шнуру-ва́тися
шнурува́льний
шнурува́ння
«вірьовка для ув’язування соломи, сіна, снопів і т. ін. на возі»
шнурува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шнур «шнур» | білоруська |
| шнур «шнур» | болгарська |
| šnóra | верхньолужицька |
| snoеr «шнур» | голландська |
| snōrjō «кошик, сітка» | готська |
| snēre «струна арфи» | давньоанглійська |
| snuor «шнур» | давньоверхньонімецька |
| snøri «сплетений канат» | давньоісландська |
| *(s)ner- «плести, вити» | індоєвропейська |
| nãras «петля» | литовська |
| шнур «шнур» | македонська |
| šnora | нижньолужицька |
| Schnur (‹ свн. snuor, двн. snuor «шнур») | німецька |
| šnür «тс.» | полабська |
| sznur «шнур; одиниця виміру землі» | польська |
| шнур «шнур» | російська |
| snuor | середньоверхньнімецька |
| snoеr «шнур» | середньонідерландська |
| šnúra | словацька |
| šnerovec | словенська |
| ñre «шнур, нитка» | тохарська А |
| šňůra «шнур» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України