ШМИГУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шми́га «дощечка, що служить кутоміром при набиванні млинового каменя; дощечка як міра натягання обода в колесі»
запозичення з німецької мови;
н. Schmiege (‹ свн. smiuge) «кривина, вигин, схил; кутомір; складаний метр» утворене від schmiegen «притискати(ся), прилягати, гнутися», що є словом прагерманського походження (пор. гол. smuigen, дангл. smūgan, дісл. smjúga), спорідненим з псл. smykati, smuga, укр. сми́кати, сму́га;
п. śmiga «буровий шаблон; вид косинця, що рухається на осі; теслярське знаряддя (кутомір)», [szmiga] «тс.», вл. [šmiha] «кутомір», нл. šmiga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шми́-ґува́ти
«тс.»
шми́ґа
«тс.»
шмигува́ти
«вирівнювати камінь у млині»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šmiha «кутомір» | верхньолужицька |
| šmiga «тс.» | нижньолужицька |
| Schmiege «кривина, вигин, схил; кутомір; складаний метр» (‹ свн. smiuge) | німецька |
| schmiegen «притискати(ся), прилягати, гнутися» | німецька |
| śmiga «буровий шаблон; вид косинця, що рухається на осі; теслярське знаряддя (кутомір)» | польська |
| szmiga «тс.» | польська |
| smykati | праслов’янська |
| smuga | праслов’янська |
| smiuge | середньоверхньнімецька |
| сми́кати | українська |
| сму́га | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України