ШМАРКЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
смарк «соплі»
запозичення з польської мови;
п. smarki «соплі», smarkacz «шмаркач», smarkaty «шмаркатий», smarkać «розпускати соплі» споріднені з укр. шмо́ргати, р. сморка́ться «сякатися»;
бр. [смаркачы́] «соплі», [смарка́ч] «шмаркач»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашма́рканий
смарка́вка
«нежить»
сма́ркати
«пускати соплі; сякатися»
смарка́тий
смарка́ч
сма́ркля
смаркоти́на
смарку́ля
«смаркачка»
сма́рок
шмарка́вка
«тс.»
шма́ркати
«тс.; шморгати»
шмарка́тий
шмарка́ч
шма́рки
шма́рклі
шма́рколь
шмарко́та
шмаркоти́ння
«тс.»
шмарку́ля
«тс.»
шма́рок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смаркачы́ «соплі» | білоруська |
| смарка́ч «шмаркач» | білоруська |
| smarki «соплі» | польська |
| smarkacz «шмаркач» | польська |
| smarkaty «шмаркатий» | польська |
| smarkać «розпускати соплі» | польська |
| сморка́ться «сякатися» | російська |
| шмо́ргати | українська |
шма́ркати «сякати; підтягувати слиз у носі»
ймовірно, виникло з питомого укр. *шморкати під впливом запозиченого з польської мови [смарк] «соплі» для підкреслення експресивно-негативного забарвлення слова;
п. smarkać «пускати соплі з носа; мати нежить» продовжує псл. *smъr̥kati, споріднене з лит. smùrgas «соплі», smùrkštinti «забруднити», перс. morg «соплі» і, можливо, з лат. mūcus (нар.-лат. mŭccus) «слиз, мокротиння», гр. μύξα «тс.» (Machek ESJČ 562);
пов’язання з н. Schmirgel «тютюновий осадок у мундштуку люльки; слизовий осадок у трубі духового інструмента» (Zupitza GG 137) малоймовірне;
р. сморка́ть «сякати (ніс)», бр. смарка́ць «тс.», др. смъркати «утягати в себе (про подих)», ч. smrkati «сякатися», слц. smrkat’ «сякатися; швидко втягати носом повітря в себе, хникати; потроху пити», вл. smorkać «пускати соплі з носа», smorkać so «сякатися», нл. smarkaś «сякати», болг. смъ́ркам «шморгаю; нюхаю (табаки тощо); хлищу; дудлю», смърка́ч «п’яниця», м. шмрка «шморгає носом, посапує; попиває (напій); смокче, качає (насосом)», [смрка] «тс.», схв. шмр́кати «шморгати носом; утягати носом щось; качати насосом», слн. smŕkati «шморгати носом; пускати соплі з носа; пирхати; хникати», цсл. смръкати «сякати», смръкъ «слиз, соплі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сма́рка́тися
«сякатися»
смарка́чка
«шмарката; (перен.) мала лойова свічка»
сма́ркля
«слиз, мокротиння, харкотиння»
смаркоти́на
«тс.»
сма́рок
«шмаркля»
смерка́т
«сякати»
сморкля́вець
«шмаркач»
шмарка́к
«соплі»
(зб.)
шмарка́тий
шмарка́ч
шмарка́чка
«шмарката; (перен.) [погана лойова свічка, що швидко нагоряє]»
шма́рки
«шмарклі»
(мн.)
шма́ркля
(переважно у мн. -- шма́рклі)
шмарко́та
«шмарклі; харкотиння»
(зб.)
шмаркоти́ння
шмарку́ля
«шмаркач; шмаркачка»
шма́рок
«шмарклі, харкотиння Нед; соплі Ме»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смарка́ць «тс.» | білоруська |
| смъ́ркам «шморгаю; нюхаю (табаки тощо); хлищу; дудлю» | болгарська |
| смърка́ч «п’яниця» | болгарська |
| smorkać «пускати соплі з носа»«сякатися» | верхньолужицька |
| smorkać so «пускати соплі з носа»«сякатися» | верхньолужицька |
| μύξα «тс.» | грецька |
| смъркати «утягати в себе (про подих)» | давньоруська |
| mūcus «слиз, мокротиння» (нар.-лат. mŭccus) | латинська |
| smùrgas «соплі» | литовська |
| smùrkštinti «забруднити» | литовська |
| шмрка «шморгає носом, посапує; попиває (напій); смокче, качає (насосом)» | македонська |
| смрка «тс.» | македонська |
| mŭccus | народнолатинська |
| smarkaś «сякати» | нижньолужицька |
| Schmirgel «тютюновий осадок у мундштуку люльки; слизовий осадок у трубі духового інструмента» | німецька |
| morg «соплі» | перська |
| smarkać «пускати соплі з носа; мати нежить» | польська |
| *sm<SUP>ъ</SUP>r̥kati | праслов’янська |
| сморка́ть «сякати (ніс)» | російська |
| шмр́кати «шморгати носом; утягати носом щось; качати насосом» | сербохорватська |
| smrkat' «сякатися; швидко втягати носом повітря в себе, хникати; потроху пити» | словацька |
| smŕkati «шморгати носом; пускати соплі з носа; пирхати; хникати» | словенська |
| *шморкати «соплі» | українська |
| смарк «соплі» | українська |
| смръкати «сякати» | церковнослов’янська |
| смръкъ «слиз, соплі» | церковнослов’янська |
| smrkati «сякатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України