ШЛІФУВАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
шліфува́ти «спеціальною обробкою поверхні металу, дерева, скла надавати їй гладкості, точних розмірів, певної форми тощо»
запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської;
н. schleifen «шліфувати, гострити, гранити», свн. slîfen споріднені з двн. slīfan, снн. slīpen, гол. slijpen, дісл. *slīpa (пор. slīpari «гострильник (мечів)»), гр. ὀλισϑηρός «слизький», сірл. slemun, slemain «гладкий», кімр. llyfn «блискучий, гладкий», лат. lībo «надбираю, легко дотикаюсь», які зводяться до іє. *(s)lei-b- «слизькуватий, слизький; ковзатися», утвореного від *(s)lei- «слизькуватий, ослизлий, слизький»;
р. шлифова́ть, бр. шліфава́ць, п. szlifować, ч. слц. розм. šlif «витончене вміння поводитися в товаристві», болг. шлифо́вам «шліфую», м. шлифува «шліфує», схв. шлифовати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шліф
шліфува́льний
шліфува́льник
шліфува́льня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шліфава́ць | білоруська |
| шлифо́вам «шліфую» | болгарська |
| slijpen | голландська |
| ὀλισϑηρός «слизький» | грецька |
| slīfan | давньоверхньонімецька |
| *slīpa (пор. slīpari «гострильник (мечів)») | давньоісландська |
| slīpari «гострильник (мечів)» | давньоісландська |
| *(s)lei-b- «слизькуватий, слизький; ковзатися» | індоєвропейська |
| *(s)lei- «слизькуватий, ослизлий, слизький» | індоєвропейська |
| llyfn «блискучий, гладкий» | кімрська |
| lībo «надбираю, легко дотикаюсь» | латинська |
| шлифува «шліфує» | македонська |
| schleifen «шліфувати, гострити, гранити» | німецька |
| szlifować | польська |
| шлифова́ть | російська |
| шлифовати | сербохорватська |
| slîfen | середньоверхньнімецька |
| slemun | середньоірландська |
| slemain «гладкий» | середньоірландська |
| slīpen | середньонижньонімецька |
| šlif «витончене вміння поводитися в товаристві» (розм.) | словацька |
| šlif «витончене вміння поводитися в товаристві» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України