ШЛЯХЕТНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
шля́хта «дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі; дворянство дореволюційної України, Білорусі, Литви»
запозичення з польської мови;
п. szlachta походить від свн. slahte «рід, плем’я» (двн. slahta «тс.»), утвореного від slahan «бити; удаватися в когось, бути подібним», що зводиться до пгерм. *slak- «бити»;
вплив з боку свн. geslehte «рід» (Machek ESJČ 616) або свн. geslahte (Шелудько 57) при запозиченні в слов’янські мови не обов’язковий;
р. шля́хта «шляхта; дворянство» (в Росії у XVIII ст.)», бр. шля́хта «шляхта, дворянство», п. szlachta, ч. šlechta, слц. šl’achta, вл. šlachta «тс.», нл. šlachta «родич», болг. шля́хта «дворянство» (в Польщі), м. шљахта, схв. šljahta, слн. šláhta «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шлях-тя́нка
шляхе́тний
шляхе́тник
«безземельний шляхтич»
шляхетні́ти
шляхетный
(1602)
шляхе́тство
шляхе́тський
шляхе́ччина
шляхо́тний
«благородний»
шляхо́цтво
«шляхта»
шляхо́цький
«шляхетський»
шляхо́ччина
«панування шляхти»
шля́хтич
шляхту́н
«шляхтич»
шляхтю́га
«шляхтич»
(збільш.)
шляхтя́нин
«тс.»
шляхцю́ра
«шляхтич»
(знев.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шля́хта «шляхта, дворянство» | білоруська |
| шля́хта «дворянство» (в Польщі) | болгарська |
| šlachta «тс.» | верхньолужицька |
| slahta «тс.» | давньоверхньонімецька |
| шљахта | македонська |
| šlachta «родич» | нижньолужицька |
| szlachta | польська |
| szlachta | польська |
| *slak- «бити» | прагерманська |
| шля́хта «шляхта; дворянство» (в Росії у XVIII ст.)» | російська |
| šljahta | сербохорватська |
| slahte «рід, плем’я» (двн. slahta «тс.») | середньоверхньнімецька |
| slahan «бити; удаватися в когось, бути подібним» | середньоверхньнімецька |
| geslehte «рід» | середньоверхньнімецька |
| geslahte | середньоверхньнімецька |
| šl'achta | словацька |
| šláhta «тс.» | словенська |
| šlechta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України