ШЛЯЛАСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шля́тися «вештатися»
р. шля́ться виводилось від шлёндать, шлёпать (Преобр. II, вып. последний 100);
споріднене з лит. selėti «скрадатися», н. Geselle «товариш», (букв.) «супутник», а також з лат. sălĭo, гр. ἅλλομαι «стрибаю», які зводяться до іє. *sel- «рухатися»;
пов’язане з дієсловом sъlati, укр. сла́ти «посилати», (букв.) «змушувати рухатися»;
псл. sьlěti (sę) «рухатися (певним способом)»;
р. шля́ться, п. [ślać się] «тс.», болг. шляя се «вештаюся»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шляя се «вештаюся» | болгарська |
ἅλλομαι «стрибаю» | грецька |
*sel- «рухатися» | індоєвропейська |
sălĭo | латинська |
selėti «скрадатися» | литовська |
Geselle «товариш» | німецька |
ślać się «тс.» | польська |
sъlati | праслов’янська |
sьlěti (sę) «рухатися (певним способом)» (sę) | праслов’янська |
шля́ться | російська |
шлёпать | російська |
шлёндать | російська |
шля́ться | російська |
сла́ти «посилати» | українська |
шала́тися «вештатися» (розм.)
очевидно, експресивне утворення, що виникло на основі вихідного шля́тися (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шля́тися | ? |
шальтатися «швендяти, шлятися, тинятися, вештатися»
можливо, експресивне утворення, що виникло на основі семантично й фонетично близьких шата́тися і шля́тися;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шата́тися | ? |
шля́тися | ? |
шлю́ха «розпусна жінка»
експресивне утворення, пов’язане, очевидно, зі [шля́тися] «вештатися»;
як семантичну паралель пор. пові́я від ві́ятися «блукати, вештатися»;
форма шльо́ха, мабуть, український новотвір, що виник під впливом мандрьо́ха «волоцюга, повія»;
р. бр. шлю́ха «тс.», п. [szlucha] «неохайна, розпусна жінка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шльо́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шлю́ха «тс.» | білоруська |
szlucha «неохайна, розпусна жінка» | польська |
шлю́ха «тс.» | російська |
шля́тися «вештатися» | українська |
пові́я «блукати, вештатися» | українська |
ві́ятися «блукати, вештатися» | українська |
шльо́ха | українська |
мандрьо́ха «волоцюга, повія» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України