ШЛЬОХА — ЕТИМОЛОГІЯ

експресивне утворення;

до словотвору пор. мандрьо́ха, чистьо́ха;

можливо, споріднене зі шлю́ха, шльо́ха «розпусниця»;

спільною ідеєю могла бути ідея болота, бруду, пор. у семантичному плані сльота́ «мокра погода» і «в’їдлива людина», чва́ра «гроза, буря» і чва́ра, чво́ра «в’їдлива людина, причепа»;

експресивне утворення, пов’язане, очевидно, зі [шля́тися] «вештатися»;

як семантичну паралель пор. пові́я від ві́ятися «блукати, вештатися»;

форма шльо́ха, мабуть, український новотвір, що виник під впливом мандрьо́ха «волоцюга, повія»;

р. бр. шлю́ха «тс.», п. [szlucha] «неохайна, розпусна жінка»;