ШЛЬОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шльо́пати «з шумом бити чим-небудь м’яким»

звуконаслідувальне утворення, пор. льо́пати, тьо́пати, хрьо́пати;
зіставлялося з нар.-лат. stloppus, scloppus «звук від ляпаса по надутих щоках», гол. slapp! «шльоп!», англ. slap «ляпас», з якими у слов’янських слів навряд чи є генетичний зв’язок;
була спроба реконструювати псл. *šьlepati (Ильинский ИОРЯС 20/4, 158; Torbiörnsson LM I 44–45);
р. шлёпать, бр. шлёпаць, п. (рідк.) szlopać «іти по грязюці (воді), брести», болг. шле́пвам «даю ляпаса, б’ю», м. шлапа «іде по грязюці (воді); дає ляпаса», слн. šlépáti «ляскати пальцями», šlépniti «ударити по обличчю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шльоп (виг.)
шльо́пане́ць «ляпанець»
шльо́панці «легкі домашні туфлі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
slap «ляпас» англійська
шлёпаць білоруська
шле́пвам «даю ляпаса, б’ю» болгарська
slapp! «шльоп!» голландська
шлапа «іде по грязюці (воді); дає ляпаса» македонська
stloppus народнолатинська
scloppus «звук від ляпаса по надутих щоках» народнолатинська
szlopać «іти по грязюці (воді), брести» (рідк.) польська
*šьlepati праслов’янська
шлёпать російська
šlépáti «ляскати пальцями»«ударити по обличчю» словенська
šlépniti «ляскати пальцями»«ударити по обличчю» словенська
льо́пати українська
тьо́пати українська
хрьо́пати українська

шльо́хати «голосно плакати, ридати Нед; хлипати, плакати Ме»

можливо, експресивно-звуконаслідувальне утворення, подібне до шльо́пати, шоло́пати;
не можна повністю виключити, особливо щодо Галичини, і запозичення з поль-ської мови;
зіставлення п. szlochać з н. schluchzen «ридати» (Brückner 550) непереконливе;
п. szlochać «хлипати, ридати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
schluchzen «ридати» німецька
szlochać польська
szlochać «хлипати, ридати» польська
шльо́пати українська
шоло́пати українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України