ШЛЬОНДРА — ЕТИМОЛОГІЯ

слов’янське утворення, експресивне чи експресивно-звуконаслідувальне, пор. укр. фльо́ндра, хльо́ндра «повія», до суфікса ще укр. ци́ндра, ци́ндря «жужелиця; вертихвістка (про жінку)» і цу́ндра, цу́ндря «ганчірка»;

можливе запозичення з германських мов, пор. н. schlendern «тягтися, плестися», [schlundern] «тс.» або шв. slunt «волоцюга» (проти Фасмер IV 453);

р. шлёнда «ледар», [шля́нда, шлы́нда] «тс.», бр. [шлю́ндра] «нехлюя, нечупара», п. [szlądra] «повія», ч. šlundra «тс.», вл. šlundrija «нехлюя», нл. šlundrawa «нечупара; розпусниця»;

результат контамінації слів хлю́патися і шльо́ндра (див.);