ШЛАПТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
шла́пати «незграбно іти»
не зовсім ясне;
можливо, звуконаслідувальне утворення;
припущенню про походження від псл. slęp(a)ti, спорідненого з лит. slim̃pti (slempù) «повільно й тихо йти» (Zubatý St. a čl. II 347; Machek ESJČ 616), суперечать факти польської мови, де відсутні відповідні рефлекси праслов’янських носових голосних;
бр. [шлапа́к] «капець», шлапакі́ «капці», п. szłapać «чалапати», ч. šlapati «топтати, наступати; іти», [šl’apkat’] «повільно йти», слц. šliapat’ «наступати, топтати», šl’apaj «слід, ступня», вл. šlapać «ковтати, поглинати», šlapotać «ковтати; швидко говорити», нл. šlapaś «сьорбати», болг. шля́пам «ляскаю, шльопаю», м. шлапа «ляскає, шльопає; хлипає», шлапка «тс.; плямкає», схв. шља́пати «шльопати», слн. šlapáti «іти в капцях; мляво йти; шльопати по болоту»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шлапа́к
шла́патник
«обідранець»
шла́птю
«підтюпцем»
шля́-пити
шля́мпатися
«бігати підтюпцем туди й сюди»
шляпа́к
«шкарбан; роззява»
шля́пати
«тс.»
шля́тати
«іти нетвердою ходою»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шлапа́к «капець» | білоруська |
шлапакі́ «капці» | білоруська |
шля́пам «ляскаю, шльопаю» | болгарська |
šlapać «ковтати, поглинати»«ковтати; швидко говорити» | верхньолужицька |
šlapotać «ковтати, поглинати»«ковтати; швидко говорити» | верхньолужицька |
slim̃pti «повільно й тихо йти» (slempù)(Zubatý St. a čl. II 347; Machek ESJČ 616) | литовська |
slempù | литовська |
шлапа «ляскає, шльопає; хлипає» | македонська |
шлапка «тс.; плямкає» | македонська |
šlapaś «сьорбати» | нижньолужицька |
szłapać «чалапати» | польська |
slęp(a)ti | праслов’янська |
шља́пати «шльопати» | сербохорватська |
šliapat' «наступати, топтати»«слід, ступня» | словацька |
šl'apaj «наступати, топтати»«слід, ступня» | словацька |
šlapáti «іти в капцях; мляво йти; шльопати по болоту» | словенська |
šlapati «топтати, наступати; іти» | чеська |
šl'apkat' «повільно йти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України