ШЛАПТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

шла́пати «незграбно іти»

не зовсім ясне;
можливо, звуконаслідувальне утворення;
припущенню про походження від псл. slęp(a)ti, спорідненого з лит. slim̃pti (slempù) «повільно й тихо йти» (Zubatý St. a čl. II 347; Machek ESJČ 616), суперечать факти польської мови, де відсутні відповідні рефлекси праслов’янських носових голосних;
бр. [шлапа́к] «капець», шлапакі́ «капці», п. szłapać «чалапати», ч. šlapati «топтати, наступати; іти», [šl’apkat’] «повільно йти», слц. šliapat’ «наступати, топтати», šl’apaj «слід, ступня», вл. šlapać «ковтати, поглинати», šlapotać «ковтати; швидко говорити», нл. šlapaś «сьорбати», болг. шля́пам «ляскаю, шльопаю», м. шлапа «ляскає, шльопає; хлипає», шлапка «тс.; плямкає», схв. шља́пати «шльопати», слн. šlapáti «іти в капцях; мляво йти; шльопати по болоту»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шлапа́к
шла́патник «обідранець»
шла́птю «підтюпцем»
шля́-пити
шля́мпатися «бігати підтюпцем туди й сюди»
шляпа́к «шкарбан; роззява»
шля́пати «тс.»
шля́тати «іти нетвердою ходою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шлапа́к «капець» білоруська
шлапакі́ «капці» білоруська
шля́пам «ляскаю, шльопаю» болгарська
šlapać «ковтати, поглинати»«ковтати; швидко говорити» верхньолужицька
šlapotać «ковтати, поглинати»«ковтати; швидко говорити» верхньолужицька
slim̃pti «повільно й тихо йти» (slempù)(Zubatý St. a čl. II 347; Machek ESJČ 616) литовська
slempù литовська
шлапа «ляскає, шльопає; хлипає» македонська
шлапка «тс.; плямкає» македонська
šlapaś «сьорбати» нижньолужицька
szłapać «чалапати» польська
slęp(a)ti праслов’янська
шља́пати «шльопати» сербохорватська
šliapat' «наступати, топтати»«слід, ступня» словацька
šl'apaj «наступати, топтати»«слід, ступня» словацька
šlapáti «іти в капцях; мляво йти; шльопати по болоту» словенська
šlapati «топтати, наступати; іти» чеська
šl'apkat' «повільно йти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України