ШКІРОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

з огляду на західноукраїнське поширення слова шкі́ра, можливе запозичення з польської мови (п. skýra) із субституцією польського -о́- українським -і-, пор. п. łóżko – укр. лі́жко;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути», заскору́злый, скору́злый пов’язані з скору́знуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора́] «шкура, шкіра», пов’язаного з шку́ра, укр. шкі́ра, а також з р. укр. кора́, псл. kora;

бр. заскару́злы;

паралелізм початкових с – ш, як у [скі́ра – шкі́ра] та ін;

псл. sъvora «зв’язка, вірьовка», пов’язане зі *sъverti «зімкнути», утвореним з префікса sъ- «з-, разом» і дієслова *verti «замикати»;

р. сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора», сво́рка «тс.», бр. [шво́рка] «мотузка», п. ст. swora «зграя собак; ремінь для собак», ч. svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]», [svora] «зв’язка між ціпом і ціпилном», слц. svorka «зграя (собак)», слн. svîra «розвора», с.-цсл. съвора «пряжка»;

пов’язання з р. шершавый, шорох (Фасмер IV 430), як і з іє. *serg- «мороз» (Holub–Kop. 359), помилкове;

паралелізм початкових с – ш, як у сипі́ти – шипі́ти, [скі́ра] – шкі́ра та ін;

споріднене з лит. šеr̃kšnas «іній», šarmá «тс.», лтс. sērsna «іній; ожеледиця; наст»;

псл. *seršь/seržь «тонка крига; наст», словотворчо паралельне до *sernъ «наст»;

р. [шерошь] «перший лід, шуга», [шорошь] «тс.», бр. [шарэш], п. [śreż] «тс.», ст. strysz «дрібна крига», ч. [stříž] «тонка крига», слц. [stríž] «наст; іній», [sriež] «тс.», вл. srěž «тонка крига; іній», нл. srěž «донний лід», болг. м. скреж «іній», схв. [сре̑ш, среж (стреж)] «тс.», слн. sréž «наст»;

запозичення з молдавської чи румунської мови;

молд. скоа́рцэ «килим», рум. scoárţă «вовняна селянська постілка» походять від лат. scortea «одяг із шкур», пов’язаного з scortum «шкура», corium «тс.», cortex «кора», спорідненими з псл. kora, skora, укр. кора́, [скора́], шкі́ра;

назва зумовлена тим, що у деяких видів скорзонери корені чорного кольору;

іт. skorzonera є складним утворенням з основ іменника skorza «кора», спорідненого з укр. кора́, шкі́ра, і прикметника nero «чорний», що походить від лат. niger «тс.»;

адаптована латинська наукова назва, запозичена з італійської мови;

р. болг. скорцоне́ра, бр. скарцане́ра, п. skorzonera;

назва зумовлена тим, що ризоморфи розростаються під корою дерева (Словн. бот. 463);

похідні утворення від [скі́ра], шкі́ра;

псл. (j)aščerъ ‹ *aščerъ, найімовірніше, походить з *ask-ščerъ «той, що риє печери, нори», де *ask- пов’язане з псл. *(j)askъ, з яким споріднені укр. [яски́ня] «печера», п. jaskinіa «тс.», а аščerъ – з укр. шкі́ра;

менш імовірні інші етимології, що пояснюють слово як виникле з іє. *ōk’u-sker- «швидкострибуче» (Bern. I 33) або пов’язують другу частину -sker- з іє. *(s)ker- «стрибати» (Черныx II 476), як утворене префіксом (j)a- від псл. *skor- (‹ іє. *(s)ker-/(s)kor-), укр. шкі́ра, тобто «тварина з особливою шкірою» (Ильинский AfSlPh 32, 340; РФВ 76, 248), як споріднене н. (Eid)echse «ящірка», англ. ask(er) «тс.» (Machek ESJČ 224) з дінд. ākhù- «миша, щур» (Потебня РФВ 7, 230), з гр. ἐσχαρός «якась риба» (Zubatý KZ 31, 15), з лат. stēlliō «зоряна ящірка» (Schrader y Walde–Hofm. II 588), з гр. σϰίουρος «білка» (Štrekelj AfSlPh 28, 514–516), з дінд. āścarya- «дивний, особливий» як «дивна тварина» (Machek KZ 64, 264), з фіно-угорським субстратом (пор. фін. hiiri «миша», морд.-ерз. čejeŕ, удм. šyr, манс. täŋkǝr, хант. jöŋkǝr, уг. egér «тс.») (Polák Orbis 1964, 13/2, 575);

р. я́щер «ящір», бр. я́шчар «тс.», я́шчарка «ящірка», др. ящеръ, ящерица «тс.», п. jaszczur «шагрень; (зоол.) саламандра, Salamandra; (палеонт.) ящір», jaszczurka «ящірка; (перен.) змія (про підступну жінку)», ч. ještěr «ящір», ještěrka «ящірка», ст. jěščer, jěščeř «ящір, дракон; ящірка», слц. jašter «ящір; (фольк.) змій; ящірка», jašterica, jašterka «ящірка; (перен.) змія (про жінку)», [(сх.) jaščur] «ящір», [(сх.) jaščurka] «ящірка», вл. ješćer «змія», ješčel «ящірка», ješćelca «тс.», нл. jašćeŕ «ящірка; саламандра», jašćerica «ящірка», полаб. vistăraićă (‹ *jaščerica) «ящірка», схв. (рідк.) [jȁšter] «ящірка», слн. [jâščerica] «ящірка», цсл. аштєръ, аштєрица «тс.», стсл. аштєръ «ящірка»;

запозичення з німецької мови;

н. Schirm «парасолька; козирок; абажур; ширма» (‹ двн. skirm, skërm «захист, щит») споріднене з дінд. саrmа, ав. čаrǝmаn- «шкура, шкіра», лат. corium, scortum «шкіра», cortex «кора», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра;

р. болг. ши́рма, бр. шы́рма, схв. ширм «парасолька; абажур; козирок», слн. šírm «абажур; козирок»;

слц. škárka «щілинка, шпаринка» утворено як зменшувальну форму від škára «щілина, шпара», спорідненого з укр. шкі́ра, шку́ра;

запозичення зі словацької мови;

утворення, споріднене зі сквар;

до варіативності початкових ск-/шк- пор. шкі́ра – скі́ра, шкаралу́па – скорлу́па тощо;

р. [шква́рить] «смажити; гаряче напалювати (у печі); бити», бр. [шква́рка] «шкварка», ч. škvařiti «розтоплювати на вогні (сало тощо)», слц. škvarit’ «смажити», нл. škwark «шкварка»;

експресивне утворення від шкі́ра (пор. [шку́ра] «жінка легкої поведінки»);

до суфіксальної частини пор. ду-ри́нда «дурепа»;

н. Schrot «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (‹ свн. schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок», двн. scrōt «поріз») споріднене з гр. ϰρουτου̃μαι «вимітаю», лат. scrōtum (‹ *scroutum) «(анат.) калитка», sсrūto «досліджую», а також із псл. kora, укр. кора́, псл. skora, укр. шкі́ра, псл. krajati, укр. кра́яти;

запозичення з німецької мови;

р. (рідк.) шрот, бр. шрот «дріб», п. śrut, śrót, (заст.) szrót, (рідк.) szrot (srot), ст. śrzot, szrut «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно», ч. слц. šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт», вл. (розм.) šrót «грубо змелене борошно; дріб; брухт», нл. šrot «грубо змелене борошно; непросіяне борошно як корм для худоби», болг. (рідк.) шрот «дріб», схв. шрот «дріб; грубо змелена кукурудза, борошно як корм худобі», слн. šrót «тс.»;

псл. xariti «чистити, скребти»;

пов’язується з іє. *kher- «скребти, терти» (Мельничук Мовозн. 1969/1, 30);

розглядається також як похідне від xarъjü «поганий» (ЭССЯ 8, 20) із псл. *(s)ker- «різати, краяти, дерти», звідки також кора́, шкі́ра, щи́рий (з первісним значенням «чистий») (Петлева Этимология 1968, 139);

схв. ха̏рати, ст. харити «грабувати, спустошувати»;

запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. chronica (мн.) «хроніки, літопис»);

гр. χρονιϰά «тс.», χρονιϰός «часовий» утворене від χρόνος «час», яке певної етимології не має;

зіставлялося з гр. χόρτος «двір, горîд», псл. *gordъ, укр. го́род, горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити»), з гр. ϰείρω «стригти», умбр. karu «частка», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра (від іє. *(s)ker- «різати, стригти»);

остання етимологія знаходить собі підтримку в українській семантичній паралелі раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) і рази́ти, рі́зати;

р. болг. м. хро́ника, бр. хро́ніка, п. chronik, chronika, kronika, ч. kronika, слц. kronika, chronista «хроніст», вл. krînika, схв. хро̀ника, кро̀ника, слн. krînika;